– Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе будуть, а ти. Ех! Глянь хоча б на сестру свою. Вона за нашими рекомендаціями вивчилася, і роботу хорошу має, і сім’ю. Невже ти іншого життя бажаєш? – Оля опустивши очі пакувала чемодан. – Не до серця мені ця професія. – Оля поїхала, а через рік повернулася – щоб віддати борг.
– Так коли ти вже на нормальну роботу влаштуєшся? Скільки можна на нашій шиї сидіти? Сто тисяч на твоє навчання викинули! Все б тобі вдома сидіти, до обіду спати та листівочки свої малювати!
Оля спішно складала речі в дорожню сумку…
Батьки, особливо матір, вважали її невдячною, невдалою донькою на відміну від старшої сестри, яка успішно будувала кар’єру юриста, і була щасливою дружини і мамою першокласника.
А Оля, хоч і закінчила вуз з відзнакою, отримавши диплом бухгалтера, не хотіла працювати за фахом. Вистачило п’яти років навчання, щоб зрозуміти, бухгалтерія – не її.
Тільки батькам пояснити це було неможливо. Запхали в університет, самі вибрали спеціальність, оплачували навчання і… чекали подяки від дочки.
У перший час після закінчення вузу намагалися прилаштувати Олю на роботу через знайомих, але вона успішно провалювала співбесіду за співбесідою. Відстали, але пиляли її під час кожного візиту додому в село.
Найбільше на світі Оля любила малювати. Років з трьох відчувала олівці і кисті продовженням своєї руки.
Подорослішавши, зрозуміла, що їй вдається перенести на папір або полотно уявну картинку з голови з точністю до найменших деталей.
Рвалася вступити в художнє училище, навіть хотіла потайки подати документи, відмовила сестра.
Сказала, що Оля може помилятися і ніякого таланту у неї немає, а ось нормальну, приземлену професію отримати треба. Отримала… Толку то з неї?
Якось вистачило у неї мудрості проговоритися матері, що підробляє віддалено. Малює на замовлення листівки, особливо добре їй вдаються милі-звірята.
На біржі фрілансу у Олі досить високий рейтинг, тому замовлень повно. Даремно мама дорікає її шматком хліба – Тетяна не сидить на шиї батьків, забезпечує себе самостійно.
– Мамо, тату! Допоможіть вивантажити!
Знайомий довіз Олю і її покупку до рідної домівки. Ті стояли і здивовано дивилися, не вірячи своїм очам. Нарешті батько схаменувся і допоміг хлопцю вивантажити мотоблок.
– Дочко, а це що? – несміливо запитала мама.
– Це мій подарунок вам, тато ж давно хотів його купити. А ось 100 тисяч, які ви витратили на моє навчання. Повертаю все до копійки.
Мати зблідла і схопилася за серце:
– Олечко, ти що? Ти чим це займаєшся? Звідки такі гроші? Може ти в щось погане вляпалася?
– Та ні, мамо, не хвилюйся! Я заробила це, малюючи листівочки, як ти їх називаєш.
Тетяна налагодила співпрацю з книжковим видавництвом, виконує великі замовлення з ілюстрування книжок.
Її гонорари в кілька разів перевищують суми, які вона отримувала б, працюючи бухгалтером.
Ось таке життя…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
