Було близько одинадцятої вечора. Любомир давно відпочивав. Юля все не могла вгамувати свою цікавість, тому взявши телефон чоловіка, закрилась у ванній кімнаті, щоб раз і на завжди відкинути всі хвилювання. Та побачивши переписку від якогось “котика” в її очах потемніло. – Про що ти говориш, Юля геть не господиня, та й собою не займається, порівняно з тобою.
Юля довго не наважувалася набрати номер. Її мучили сумніви. Раптом голос затремтить, раптом підкотяться сльози, а в цій розмові вона повинна звучати впевнено і навіть трохи загрозливо.
Так проходили хвилини, а рішення натиснути на виклик так і не приходило. Юля відклала телефон і ще раз згадала всі слова, що вона два дні подумки готувала до цієї розмови. Видихнула і набрала…
За три дні до цього, Юля наводила порядок в коридорі. Складаючи зимовий одяг, щоб прибрати його подалі, вона вивертала кишені, в надії знайти якихось пару гривень. І раптом в пуховику чоловіка натрапила на його старий телефон.
Юля дуже здивувалася і поспішила порадувати чоловіка, що загублений телефон знайшовся.
Любомир швидко вихопив телефон з рук дружини, скорчив усмішку, і поспішив прибрати знахідку подалі. Привід був чудовий, адже він ще 2 місяці тому купив собі новий телефон, замість загубленого.
Юля не надала в той момент особливого значення і продовжила прибирання.
Мелодрама перед сном поселила смуток в настрої і думки про те, як головної героїні не пощастило з першим чоловіком і яке щастя, що після зустрівся гідний чоловік.
Про всяк випадок, вона вирішила перевірити телефон чоловіка, поки той спав. Раптом він теж щось від неї приховує? У закритій ванній кімнаті вона вимкнула в телефоні звук і штурмувала його до тих пір, поки остаточно не сіла батарея. Звичайно, вона нічого не знайшла. Але спати вирушила з почуттям, ніби щось упустила.
Ще не було шести, коли Юля прокинулася з нав’язливою думкою про те, що потрібно заглянути в старий телефон чоловіка. І на цей раз, вона не помилилася. Штурмувала його на колишньому місці, поки чоловік не постукав у двері.
Червона Юля кулею вискочила з ванної кімнати. Їй хотілося в ту ж мить накинутися на чоловіка, як тигриця.
Юля “начиталася” переписки з якимось особливим, то чи зайчиком, чи то котиком. Дізналася з неї багато нового про себе, про свої манери одягатися, про те, що зовсім вона не господиня. Що голова у неї болить завжди в самий невідповідний момент. Про те, що є на світі котик, який набагато цікавіший…
Юля вимкнула телефон і поклала його там, де чоловік заховав вчора. У пам’яті залишився номер “зайчика” і сильна злість на несправедливе до неї ставлення. З цього моменту, Юля почала вигадувати все, що скаже суперниці.
– Алло, – почулося в слухавці. – Алло, говоріть.
Ось зараз вона скаже все, що накипіло.
-Ну, привіт, “котик”.
– А. Це ти! Я вже сама збиралася тобі телефонувати. Вгамуй свого чоловіка, він мене дістав. Більше не можу читати цю нісенітницю про тебе.
Тиша…
Звичайно, в цей момент перевага в розмові була на боці суперниці. Далі пішло не за текстом.
– Навіщо ти тоді йому відповідаєш? – тільки й додумалася запитати Юля. І тільки в цей момент зрозуміла, що всі відповіді були типу доброго ранку, на добраніч і тупі смайли з її боку. Просто коли читала, вона так була захоплена тим, що писав її чоловік, що їй не було діла аналізувати написане його співбесідницею.
“Тупіше я себе ніколи не відчувала”, – зізналася вона. Але, про всяк випадок, останню фразу, підготовлену раніше, вона все ж вставила. (Якщо ще хоч раз побачу від тебе повідомлення моєму чоловікові, зроблю так, що ти більше нікому, нічого написати не зможеш).
І вона запевняє, що вимовила це з такою інтонацією, що відразу стало зрозуміло, хто в домі господар. Відключилася, не бажаючи більше нічого чути.
Тепер залишилося “віддати” чоловікові. І, як мені здається, Юля придумала гарний план. Вона вирішила, що купить сімку і попросить нашу спільну знайому відправляти їй заздалегідь написані смски. Нехай тепер чоловік задумається…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
