Лілю після ринку все не покидали слова старенької циганки: “Скоро будеш і ти щаслива та кохана, а ще, що найголовніше – мамою станеш”. – Ці слова раз у раз поверталися в її голову. – Яке там кохання? Я ж нікуди крім роботи і поліклініки, куди з мамою час від часу навідуюсь, і не ходжу. – Лілі було близько сорока, та доля вперто оминала її дім.
У вихідний день Ліля зібралася на міський ринок, хотіла мамі в подарунок купити пухову хустку. Там завжди був великий вибір, і ціни нижчі, ніж в магазинах, де продавали вироби ручної роботи.
Біля самого входу юрмилися циганки, з хустками в руках, налетіли на Лілю, пропонуючи товар, вона розгублено переводила погляд з одної хустки на іншу, не в силах вибрати, всі були красиві, теплі, захотілося купити відразу кілька, проте, коштували вони не дешево, тому потрібно було визначитися, яку вона купить.
Поруч виявилася літня циганка, з хусткою, яка сподобалася Лілі найбільше. Циганка розправила її, струснула, і, Ліля відразу уявила, як затишно буде мамі в цій шикарній великій хустці.
Сторгувалися, Ліля полізла за грошима, простягнула циганці, та притримала її долоню, і сказала: – Зустріч тебе чекає, скоро, познайомишся з чоловіком, тільки дивись, не відмовляйся від нього відразу, доля це твоя. Нелегко буде, але щаслива будеш з ним все життя.
Ліля недовірливо слухала жінку. – Яка зустріч, – на горизонті жодного кандидата, та й часу на побачення у неї немає, треба доглядати за мамою, яка хворіла.
– Точно тобі кажу, – продовжувала циганка, -все так і буде.
Ліля, розплатившись, побігла на зупинку, треба ще заскочити в аптеку, купити ліки мамі.
Принесла додому подарунок, мати ахнула: – Скільки ж вона коштує? Це так дорого! Знаєш, я завжди мріяла про таку хустину!
Ліля була щаслива, і, заварюючи на кухні чай, все роздумувала над словами циганки, брешуть вони всі, не варто надавати значення.
Наступного тижня Ліля з мамою поїхали в поліклініку, мама ходила з паличкою, і Ліля завжди супроводжувала її до лікаря.
Біля під’їзду стояла машина, перегороджуючи їм шлях. Багажник був відкритий, він був забитий сумками, пакетами, мабуть, хтось переїжджав в їх будинок, перевозив речі. Біля машини бігали двоє хлопчаків, років 5 і 7, грали в догонялки. З під’їзду вийшов чоловік, попрямував до машини, і почав вивантажувати речі з багажника.
Мама Ліля привіталася з ним, і запитала: – В нашому будинку жити будете? Це напевно, на п’ятий поверх, там Стефка недавно квартиру продала, Вам значить?
Чоловік привітався, і підтвердив, так, це він купив квартиру на 5-му поверсі.
– А ось і мої шибеники, – жестом вказав на хлоп’ят, – спасу з ними немає, і, не встиг він закінчити фразу, як за спиною пролунав крик: -А-а-!
– Що знову? Чоловік підхопив молодшого на руки, той верещав, коліно було червоне.
– Асфальтная хвороба, – батько озирнувся: – що робити? Аптечку не знайдеш, обробити треба.
– Ідемо до нас, мама, посидиш трохи на лавці? – Ліля потягла чоловіка за собою.
– Так незручно, і ви кудись йти збиралися, затримаємо вас.
Нічого, до лікаря жива черга, часу ще багато, йдемо.
Піднімаючись за Лілею по сходах, чоловік представився: – Мене Олегом звуть, а цей подранок – Сашка.
в квартирі Ліля спритно обробила рану, хлопчисько кректав, але більше не видав ні звуку.
– А ти молодець, справжній герой! – Ліля погладила його по голові, -не бігай більше. Сашка кивнув, не буду.
Ліля помітила, що Олег за нею спостерігав, як вона поводилася з його сином. Щось в його очах збентежило Лілю.
– Дякую, ми підемо далі розвантажуватися, ще пару рейсів доведеться зробити. А завтра перевеземо інше.
– Ви так і возите речі з дітьми? – Не втрималася Ліля, – а дружина не може з ними побути?
– Немає дружини, -коротко відповів Олег.
Лілю осінило: – А знаєте що, давайте, приводьте з ранку хлопчиків до нас, у мене відпустка, я вдома, і мама буде рада.
Олег пом’явся, але погодився, тягати хлопчаків з собою було дуже незручно, та й місця в машині залишиться більше.
– Дякую вам велике, годині о 10 приведу?
На тому і домовилися. Рано Олег привів синів до Лілі, і поїхав на стару квартиру.
Хлопчаки до приїзду батька захоплено грали, малювали, дивилися мультики, і вели себе дуже пристойно.
Олег повернувся близько шести, закінчив перевезення, Ліля нагодувала всіх вечерею, і відпустила додому. Лягаючи спати, вона згадувала погляд Олега, від якого мурашки бігали по шкірі, в значенні цього погляду жінки не помиляються.
– Але двоє дітей! Ліля уявила, яке Олегу одному управлятися з хлопцями, важко.
Вони частенько стикалися то біля під’їзду, то на сходах, віталися, і розходилися, поки одного разу Олег не заговорив з Лілею.
-Ліля, ми з хлопцями хотіли б запросити вас в гості, з мамою, зрозуміло, як Ви на це дивитеся?
– З задоволенням! – Ліля посміхнулася, – до чаю спекти тортик?
-О, було б непогано! Олег торкнувся її руки, на сьому годину приходьте, ми будемо вас чекати.
Ліля збігала в магазин, купила хлопцям по іграшці, на свій смак, розповіла мамі про запрошення Олега.
– Ні, Ліля, я не піду, сходи одна, торт будеш пекти?
– Так, зараз займуся!
Увечері прийшла до Олега, віддала хлопчакам подарунки, ті одразу взялися грати, а Ліля і Олег розташувалися на кухні.
– Поки незатишно, – виправдовуючись сказав Олег, але нічого, скоро наведу порядок.
Вони пили чай, багато про що розмовляли. Олег розповів, що мама хлопчиків їздила у відрядження, і одного разу просто не повернулася. Знайшла іншого чоловіка, і ось, вже кілька років Олег виховує їх один.
– Як вона залишила дітей? – Ліля не розуміла. Олег знизав плечима: -Ось так.
– Ліля, ви мені дуже подобаєтесь, -неочікувано сказав Олег. Я розумію, чужі діти…
– Це пропозиція? – Ліля засміялася, – у вас хороші хлопці, а ви мені теж подобаєтеся.
– Тоді, давай перейдемо на ти, і в вихідні разом сходимо в кіно?
– Добре! – Ліля встала, піду, на добраніч.
Вона розповіла мамі про розмову з Олегом, і та відповіла, що Олег хороша людина, але вирішувати повинна сама Ліля, чи зможе вона полюбити його дітей.
– Я люблю їх, всіх.
А циганка мала рацію, Ліля зустріла чоловіка, з яким їй було добре і спокійно. Кілька місяців по тому вона переїхала до Олега, вони розписалися, а її мама отримала відразу двох онуків.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
