fbpx

Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було багато, тому прийняти рішення – важко. В один момент почувся дзвінок у двері. – Ми на когось чекаємо? – здивовано запитав Валерій. – Та ні! Хто б це до нас в такий час? – Відкривши двері обоє мало не впали. – Доброго ранку Іванна Йосипівна. Якими вітрами?

Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було багато, тому прийняти рішення – важко. В один момент почувся дзвінок у двері. – Ми на когось чекаємо? – здивовано запитав Валерій. – Та ні! Хто б це до нас в такий час? – Відкривши двері обоє мало не впали. – Доброго ранку Іванна Йосипівна. Якими вітрами?

Теща приїхала несподівано. Це було не схоже на Іванну Йосипівну. Вона завжди приїжджала в січні – на Різдво. Так повторювалося протягом десяти років. Що зараз щось змінилося?

Валерій з Марічкою почули дзвінок. Тільки одна жінка могла так дзвонити.

Валерій відкрив двері. На порозі стояла вона, теща.

– Мама! – вигукнув зять. – Яка несподіванка.

Теща ніколи не чекала запрошень. Вона була простою жінкою і не терпіла жодних церемоній.

Але і Марічка теж була з цієї ж породи.

– Мамо, ви навіщо приїхали? – прямо запитала дочка.

– Як навіщо? Я ж завжди до вас в цей час приїжджаю.

– Місяць переплутали. Зараз не січень.

Як це?

Дочка стала помічати, що останні два роки мати починає забувати елементарні речі. Одного разу вона назвала її Мар’яною (так звати сестру Марічки). А її чоловіка Віталіком.

– Мамо, тобі потрібно до лікаря. Тобі не здається?

Але мати не звертала на це увагу. Вона завжди відрізнялася міцним здоров’ям.

– Що ж тепер буде? – схопився за голову Валерій. – Це вона у нас з нового року, а потім ще й на Різдво? Прощайте веселощі. Будуть нудні посиденьки і здорове харчування кожен день.

Приїзд тещі і так був для чоловіка “бідою”, а тут цей позаплановий приїзд. Плюс цей її дивний стан… виводив з себе.

Він з надією дивився на Марічку. Хіба це справедливо?

Але дружина все вже вирішила:

– Так, мамо, а тепер Валерій тебе відвезе на вокзал. А в січні, перед Різдвом, як годиться приїжджай.

Валерій стояв і не рухався. Зараз почнеться про невдячність. Якось не дуже гарно відправляти людину яка щойно приїхала назад.

Мати знизала плечима.

– Гаразд. Тільки можна я у вас консервацію залишу і наступного разу нічого не привезу?

— Можна, мамо.

Яка ж у мене розумна теща, чи не так?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page