Сьогодні вона ночує в цих, завтра – в тих, снідає в Петренків, обідає у Таранушок, вечеряє в Іванчиків… Ніхто з неї копійки не бере, так і няньчать всім селом бабцю Стасю. Людмилі й соромно те все, та що з матір’ю зробиш, якщо вона ось так вирішила чекати, поки Господь її душу покличе? Виховала он їх усіх і їхніх дітей, хіба могли односельці не виконати останню волю старенької?
Чудна ця ситуація вийшла, але звикли вже всім селом, другий рік бабця Стася квартирує з хати в хату. Вона добра…