Все, що в той момент говорила мама, було: “Не заздри брату, він того вартує”. Заздрити було ніколи, в той час я носила під серцем дитя, і почувалась дуже погано. Розказувати не хочу, слава Богу, що жива залишилась. Просто тоді до мене нікому не було діла: батьки дбали лише про синочка, а сам Іван про мене і не згадував
Нас у батьків двоє: я і молодший брат, мені вже 52, а братові 45. Тато був військовий. Мамі було дуже…