Я лежала кілька тижнів у лікарні: ані дзвінка від невістки, ані візиту. Син носив передачі, та все куплене в магазині. Я хоч і не примхлива, але ж було би приємно, якби невістка хоч домашнього супу зварила. Ну, думаю, міська панянка, мабуть, не вміє чи не хоче. Та ще й Кирило, як заговориш з ним про це – одразу знаходить відмовки. Отак я й ходжу з образою в серці. А скоро, 14 лютого, мій день народження, але і цього разу вони не приїдуть, бо як то так, такий “важливий день” в селі з мамою святкувати
– Мамо, ти ж розумієш, що Лариса зараз дуже зайнята, – виправдовувався мій син Кирило по телефону, коли я знову…