життєві історії 0
Я лежала кілька тижнів у лікарні: ані дзвінка від невістки, ані візиту. Син носив передачі, та все куплене в магазині. Я хоч і не примхлива, але ж було би приємно, якби невістка хоч домашнього супу зварила. Ну, думаю, міська панянка, мабуть, не вміє чи не хоче. Та ще й Кирило, як заговориш з ним про це – одразу знаходить відмовки. Отак я й ходжу з образою в серці. А скоро, 14 лютого, мій день народження, але і цього разу вони не приїдуть, бо як то так, такий “важливий день” в селі з мамою святкувати
– Мамо, ти ж розумієш, що Лариса зараз дуже зайнята, – виправдовувався мій син
життєві історії 0
Мій чоловік, мої діти, всі мої близькі і друзі думають, що я в Греції тяжко працюю 3-4 місяці і заробляю гроші. Я дійсно їжджу в Грецію на 3-4 місяці і приїжджаю з грошима. Вдома я звичайна втомлена українська жінка. Троє дітей, чоловік, свекри живуть з нами у великому будинку. Я приїжджаю – і одразу домашні обов’язки: прибирання, готування, огороди і все таке. Потім їду “працювати” в Грецію. Але там я королева. Королева і богиня. Бо там я не працюю
Мій чоловік, мої діти, всі мої близькі і друзі думають, що я в Греції
життєві історії 0
Коли декілька разів невістка сватів на мене “нацьковувала”, то я якось собі з ними раду давала, бо люди вони прості і скромні. Але коли недавно приїхав на своїй “дев’ятці” Петро, її рідний брат, стосунки виясняти, я не стримала. Того ж дня всі вони, разом з моїм сином, вилетіли з будинку, як ті “шістки на повороті”. Теж мені, знайшла ким мене лякати в моїй же хаті
Коли декілька разів невістка сватів на мене “нацьковувала”, то я якось собі з ними
життєві історії 0
“Попередження! Шановні сусіди! Якщо Ви не будете давати нам спокою, тоді ми будемо змушені звернутися до поліції! Ви кожного дня не даєте нам спокою і ігноруєте всі наші прохання! Схаменіться, будь ласка, та будьте людьми!” Таке ми знайшли сьогодні у себе на дверях. Я перечитала кілька разів, не знаючи, чи сміятися, чи злитися. Ну от що це взагалі таке? У нас двоє дітей. Вони не дикі
“Попередження! Шановні сусіди! Якщо Ви не будете давати нам спокою, тоді ми будемо змушені
життєві історії 0
– Ось я тобі стільки крутезних подарунків з Варшави навезла! – каже мені сестра чоловіка і дістає з сумки якісь дивні колготки, шкарпетки. Та в нас що, їх в Україні нема??? Поки зовиця була чотири місяці на заробітках у Польщі, її двоє дітей жили у нас. І за цей час я зістарилася років на п’ять. Сестра чоловіка, Оксана, ще влітку прибігла зі своїми сльозами
– Ось я тобі стільки крутезних подарунків з Варшави навезла! – каже мені сестра
життєві історії 0
Мені 29 років, і батьки видають мене заміж за літнього заможного чоловіка, кажуть, що я буду з ним щаслива і забезпечена. Але Богдану 62! Я не вийшла красою, як мої подружки
Мені 29 років, і батьки видають мене заміж за літнього заможного чоловіка, кажуть, що
життєві історії 0
А де сніданок, Таню??? – я дивилася на те, що невістка поставила на стіл. – Де яєчня, канапкки з ковбасою та сиром, чи борщик хоча б? Я приїхала до них у гості на кілька днів. А вона і мого сина годує йогуртом і ківі зранку!
А де сніданок, Таню??? – я дивилася на те, що невістка поставила на стіл.
життєві історії 0
На прощанні з татом мама у чорній сукні і хустині стояла поруч і стискала мою руку, тим самим наголошуючи, що все добре, що ця жінка, це щось миттєве, і вона немає до нашого тата жодного відношення. Та Ліля все ж вирішила, хоч і надто пізно, але вийти з тіні і заявити про свої права на пам’ять про батька. У мене ніби земля пішла з-під ніг. – Ви навіть не уявляєте, як сильно ваш батько любив мене, а не лише вашу маму – промовила незнайома жінка, дивлячись просто мені у вічі
– Ви навіть не уявляєте, як сильно ваш батько любив мене, а не лише
життєві історії 0
– Орисю, все село пліткує за твоє нове кохання. Навіть в церкві бабульки шепочуться, що не гоже так тобі чинити, бо ти скверниш пам’ять Марка, – сказала мені сусідка і я стерпла. Ну чого ті люди до мене причепилися? Невже те, що я живу в селі, означає, що я до останнього подиху сама з дочкою маю прожити? В мене ж господарство є, та що казати – чоловіча рука потрібна, особливо в селі. Та таки люди дотиснули!
– Орисю, все село пліткує за твоє нове кохання. Навіть в церкві бабульки шепочуться,
життєві історії 0
– Анько, я тебе не розумію. Ну який басейн? Ну яка йога? До мене діти приходять щовихідних на пиріжечки, ведуть онуків, щоб я з ними погуляла, а молоді відпускають десь погуляти. Яке життя для себе в нашому віці? Нам вже за 60. Треба жити для дітей і онуків! – сказала я своїй сестрі. Я їй це кожного разу кажу, коли ми зустрічаємося. Але вона мене чути не хоче
– Анько, я тебе не розумію. Ну який басейн? Ну яка йога? До мене

You cannot copy content of this page