Мій чоловік, мої діти, всі мої близькі і друзі думають, що я в Греції тяжко працюю 3-4 місяці і заробляю гроші.
Я дійсно їжджу в Грецію на 3-4 місяці і приїжджаю з грошима.
Вдома я звичайна втомлена українська жінка. Троє дітей, чоловік, свекри живуть з нами у великому будинку. Я приїжджаю – і одразу домашні обов’язки: прибирання, готування, огороди і все таке. Потім їду “працювати” в Грецію.
Але там я королева.
Королева і богиня.
Бо там я не працюю.
Там у мене інше життя. Там, у Греції, я маю паралельний шлюб. Ну як шлюб? Він неофіційний, але ми з Соломоном разом уже 10 років.
Соломон старший за мене на 15 років, але це не заважає нам бути щасливими.
Він носить мене на руках, засипає подарунками.
Там я інша.
Я не втомлена жінка в брудному фартуху, не безкоштовна домогосподарка для свекрів, не тіньова підтримка для чоловіка, якого теж люблю, але який давно перестав мене помічати.
Там я – жінка, якій приносять каву в ліжко. Там я та, кого обіймають просто так, без причини. Там я маю дорогі парфуми, гарний одяг, спокійні вечори на березі моря, романтичні поїздки островами.
І ось так я вже 10 років балансую між двома життями.
Я не хочу відмовлятися від жодного з них.
У Греції – я щаслива жінка, якій нарешті не треба нічого доводити.
В Україні – мої діти. Моє справжнє коріння. І, як би дивно це не звучало, мій чоловік, якого я не покину, бо він – частина мене.
Я люблю їх усіх.
Чи це можливо?
Чи можна бути вірною двом життям одразу?
Чи рано чи пізно доведеться вибирати?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
