Коли гості розійшлися, я, нарешті, сказала невістці все, що думаю. Не для того я пустила їх до себе жити, я чекала іншого. Це був мій ювілей, і я аж ніяк не повинна була сама гнути спину біля плити. Та й подарунка я від них не побачила. Двері вони поміняють, а мені що з того? А від невістки я почула, що сама у всьому винна. Що взагалі не обов’язково було влаштовувати «весілля»
Ми з чоловіком живемо в селі недалеко від великого обласного центру. А син з невісткою жили весь час в місті,…