От дивлюся на свою маму і свекруху. І дивуюся, і смішно. От вже обидві прихильниці тих безглуздих «життювих історій» з інтернету, вони просто «сидять на них»!

Читають на своїх якихось сайтах ті безкінечні вигадані кимось чи навіть реальні оповідки про таких самих, як вони, свекрух-тещ, невісток, синів і дочок, весілля й розлучення…

Пишуть там свої коментарі-думки, сперечаються з такими самими «коментаторшами-експертками»… Ну невже це цікаво?.. Що воно дає душі? Читати про ті буденні проблеми, сімейні інтриги, якими і так сповнене їхнє власне життя? Чи таки не вистачає їм якоїсь драми і вони шукають її в цих побрехеньках?..

А ще мені дивно, звідки в людей час на цю муть? Хіба не краще книжку почитати чи фільм переглянути, поспілкуватися з родиною? А вони – в тих телефонах, прицмокують під час читання від задоволення, поради дають «професійні»…

Якщо чесно, я й сама тими історіями іноді грішу. Дуже рідко, щоправда. Але мені подобаються зовсім інші. Я люблю гарно, літературно написані історії про кохання, про якісь небуденні, непересічні, незвичайні події в житті простих людей. Але щоб це було дійсно гарно написано, а не мовою, якою тітки на базарі торгуються…

Цікаво, а що ви про це думаєте? Навіщо люди засмічують собі мізки цими «недодрамами», навіщо це моїм мамі й свекрусі і таким, як вони, тобто – вам?

Автор – Олена М.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!