alena

— Ти хоч розумієш, Катю, що цей твій Павло — звичайний пройдисвіт, який висмокче з тебе останні соки, а потім знайде собі якусь молодшу та багатшу? — Олена

Кoлeктори прийшли не до Артема, а до мене, хоча папери на кредити підписував він, малюючи в повітрі замки з золотими банями та обіцяючи мені життя, як у кіно.

— Тату, ви що, зовсім з глузду з’їхали на старість років, чи вона вас якось приворожила, що ви рідну хату в Карпатах під молоток пускаєте? — Степан аж

— Мамо, ти що, жартуєш, ми ж домовлялися ще з минулого вівторка! — Олена стояла в дверях, нервово поправляючи комірець пальта, а її голос зривався на такий високий

— Ну що, Оксано, посиділи, наче мільйонери, а толку з того нуль, краще б ти нормальний стіл удома накрила, — вимовила моя свекруха Галина Петрівна, відсуваючи від себе

– Оце ви все забираєте, а мені що, землю гризти до наступного літа? – Галина Петрівна стояла посеред городу, міцно вхопившись за держак мотики, поки її невістка Оксана

— Ганно, ти тільки поглянь на цей паркан, він же скоро завалиться прямо на мої квіти, — вигукнув сусід Микола, спираючись на стару хвіртку, поки я витирала лоба

Від самого ранку в мене всередині все тремтіло, бо я наважилася на те, про що мріяла останні п’ять років — обстригла своє довге волосся по плечі та пофарбувалася

— Мамо, ми тут порахували, що тобі одній пенсії забагато, тому тепер ти будеш надсилати нам частину грошей, бо Соломії треба на курси саморозвитку, а мені не вистачає

— Таке враження, Оксано, що ти взагалі не розумієш, у чиє коло потрапила, — Ігор кинув на стіл папку зі шлюбним контрактом, де чорним по білому було прописано,