Я щойно повернулася з церкви, як побачила знайому машину біля двору. “Напевно, зять уже тут”, – майнула думка. І справді, відчинила двері, а вони з Оленкою вже на кухні пораються. При чому “порається” здебільшого Василь, бо донька стоїть у кутку з опущеними очима. Коли я пройшла дальше, то мало не впала від того, що він робив. На моєму столі лежала гора перемішаних продуктів, а сам Василь швидко переглядав кожну банку й пакунок
Мене звати Марія Сергіївна. Я звичайна жінка, пенсіонерка, живу у невеличкому селі разом із чоловіком Петром. Моїй доньці Оленці уже…