Вона згадала все до останньої хвилини: вона йшла вулицею, на руках у неї був маленький вузлик, з якого доносився плач дитини. І ось вона дійшла до пункту призначення. До великої білої будівлі, де було написано: «Дитбудинок». Вона поклала дитину на порозі.
Слухала тишу. А що вона їй скаже корисного, що скаже тиші? Всі й так бачили її сльози, навіть тиша відчула…