Батьки почали ремонт квартири, який мав тривати кілька місяців. Не вагаючись, я запропонував їм переїхати до мене. Спочатку все було чудово, але з часом виникли дрібні непорозуміння. – Артуре, тобі не здається, що ти забагато витрачаєш на електроніку?, – одного дня запитала мене мама, показуючи на новий телевізор у вітальні. – Мамо, це моя квартира, мої гроші, – спокійно відповів я. Але мама не здавалася. – Тобі слід більше економити. Ніколи не знаєш, що принесе майбутнє. Я махнув рукою. Але згодом до неї приєднався тато
Я був щасливий, що нарешті став самостійним і живу у власній квартирі. Та мій ентузіазм тривав недовго. Коли мені довелося…