– Олено, а де мама? – запитав мене брат, розгублено роздивляючись по кімнатах. Я забрала жити до себе маму, якій 84 роки. Це були тяжкі кілька місяців. Мама вже як дитина, її не можна залишати вдома саму. Вона іноді впізнає мене, а іноді думає, що я маленька дівчинка або ж її маленька племінниця, яка пішла на небеса ще в дитинстві, ну і так далі. Ви зрозуміли. У мене робота, діти, онук ось-ось народиться. Я не витримала
- Олено, а де мама? – запитав мене брат, розгублено роздивляючись по кімнатах. Я забрала жити до себе маму, якій…