Я ще з порога помітила, що той холодець трохи посірів, і запах у нього був якийсь, не такий. – Давай тобі холодцю дам! – радісно заявила Віра. – Та ні, я щось не дуже хочу! – Ну як це?! Він такий смачний! Усі їли в неділю – і всі хвалили! Я не змогла відмовитися. Взяла ложку, набрала шматочок, поклала в рот. Людоньки! Це було щось з чимось. Я ледве стрималася, щоб не виплюнути. Мене ледь не вивернуло на місці. Але Віра дивилася на мене з такою гордістю, що я не знала, як сказати їй правду
Віра святкувала день народження в неділю, зібрала рідню, гостей повну хату. А мене не кликала. Ну, я й не напрошувалася…