Navigate
X

– Тату, а чому дядько Ігор знову прийшов? – почувся голос Остапа, який заскочив нас під час розмови. – Мамо, він залишається на вечерю? Я зціпив зуби, намагаючись говорити спокійно: – Ні, синку, дядько Ігор просто зайшов ненадовго. До того ж нам треба збиратися, обіцяв же тобі з’їздити в село до дідуся по картоплю. Марія мовчки дивилася на мене, немов хотіла вибачитись за ситуацію, яку не могла (чи не хотіла) змінити. За годину ми з Остапом уже їхали старою машиною вузькою дорогою серед жовтих полів

- Я не можу відмовити йому, Василю, - ледь чутно промовила Марія, нервово застукавши нігтями по столу. - Обіцяла його…

G Natalya

Я сказала чоловіку, що чекаю дитину, але реакція Дмитра мене, не те слово, спантеличила. І лише згодом я дізналася всю правду. Виявляється, лікарі, давним-давно йому сказали, що потрібно змиритись, бо татом він ніколи не стане

Я сказала чоловіку, що чекаю дитину, але реакція Дмитра мене, не те слово, спантеличила. І лише згодом я дізналася всю…

G Natalya

За столом у сватів я їх прямо запитала, скільки часу вони ще будуть “покривати” дочку грошима. Відповідь свата мене здивувала. – Поки ваш син не зможе це робити самостійно, а не витакати нашій дитині, коли вона нарешті піде на роботу. – Яні всього 24 рочки, ще напрацюється в тому житті, – додала сваха, ніби це мало мене заспокоїти

За столом у сватів я їх прямо запитала, скільки часу вони ще будуть "покривати" дочку грошима. Відповідь свата мене здивувала.…

G Natalya

– От якби ти, наприклад, свою пенсію віддавала нам, а ми би тобі все купували. Щоб ти не переживала, що там вам з татом вже треба? Я засміялася. Я летіла додому як на крилах! Приїхала кілька днів тому автобусом до Львова. Майже 30 років заробітків в Італії, зате забезпечила всіх вдома, дітям квартири, і тепер маю італійську пенсію. Збиралася на неї жити щасливо вдома з близькими і рідними. Але зустріла свого постарілого чоловіка, якому, крім дачі й онуків, нічого не треба, і дітей, для яких я – лише гаманець

Я летіла додому як на крилах! Приїхала кілька днів тому автобусом до Львова. Майже 30 років заробітків в Італії, зате…

M Alena

Невістка злиться на мене, бо я перескладую в її шафі одяг. Але якщо її мама цього не навчила, то повинна – я. По-перше, квартира моя, вона прийшла за невістку, і шафа моя, що хочу те й роблю. Я не звикла, що все верх дном. А як хтось зайде і побачить цей безлад? Люда плачеться своїй мамі, що я лізу в її особисте. Для чого все це з хати виносити? Я люблю порядок, а в Люди можуть навіть брудні джинси на шкарпетках лежати. Просто там не лише її одяг, а й мого сина

Невістка злиться на мене, бо я перескладую в її шафі одяг. Але якщо її мама цього не навчила, то повинна…

G Natalya

В “схованці” дружини я побачив таку суму грошей, що мені в очах потемніло. В ту ж хвилину я купив квитки на відпочинок до Львова. Це завжди було для мене лише мрією, а тут така можливість. Я поїхав сам, без Ярини, вперше в житті. В неї ж все не на часі було. Коли вона дізналася, то була у гніві. – Як ти міг так вчинити? Це безвідповідально! Ти просто витрачаєш гроші на вітер! – Я витрачаю не все, а частинку. І нарешті – на себе

В "схованці" дружини я побачив таку суму грошей, що мені в очах потемніло. В ту ж хвилину я купив квитки…

G Natalya

Поки Нестор незграбно кидав у велику сумку свої речі, а просто погладжувала свій животик, в якому тільки-тільки зародилось нове життя і мовчала. Всередині мене був водоспад сліз, але на зовні і сльоза не вийшла. Я мужньо спостерігала за його рухами, а потім таки не стрималася і тихо сказала: “Нестора, я при надії”. Я до останнього надіялася, що хоч дитинка його зупинить

Поки Нестор незграбно кидав у велику сумку свої речі, а просто погладжувала свій животик, в якому тільки-тільки зародилось нове життя…

G Natalya

На свій день народження я до останнього чекала чуда. З Валерієм ми зустрічаємось майже рік, а це досить багато, щоб впізнати людину і її вподобання. Та день 4 лютого промайнув для мене як сон. Ні дзвінка ні повідомлення. Ввечері я таки вирішила розставити всі крапки над “і”. І ви знаєте, я таки була змушена зняти ті рожеві окуляри

На свій день народження я до останнього чекала чуда. З Валерієм ми зустрічаємось майже рік, а це досить багато, щоб…

G Natalya

Я ошаліла! Кажу невістці: — Уляно, хіба можна по три буханки хліба в день зʼїдати??? А вона спокійно так, навіть не відриваючи погляду від телефону: — Ну, ми їмо так.  — Ми?! Це хто це “ми”? — Ну я, Сашко, діти. Я аж сіла. Чесно, такого навіть уявити не могла. Три величезні буханки хліба за день! У наші часи з однієї тиждень можна було прожити, а вони — за день!

Я ошаліла! Кажу невістці: — Уляно, хіба можна по три буханки хліба в день зʼїдати??? А вона спокійно так, навіть…

M Alena

Я подивилась у вічко: за дверима стояв свекор з тими торбами з банками і одягом спочилої свекрухи, все тепер до нас тягне! Я вирішила не пускати і не відчинила. Він постукав раз, другий. Потім настала тиша, але через хвилину почувся голос: — Оленко, я знаю, що ти там! Я стояла, затамувавши подих. Не тому, що мені було страшно, а тому, що я не знала, як правильно вчинити

Я подивилась у вічко: за дверима стояв свекор з тими торбами з банками і одягом спочилої свекрухи, все тепер до…

M Alena