— Доню, я ж тебе ростила, ростила, а ти тепер мене прийняти відмовляєшся??? — кричить мама у слухавку. Якщо чесно, я навіть думаю про те, що доживати, скоріш за все, мама буде в будинку перестарілих. Почалося це півроку тому, коли не стало мого батька. Мені вже трохи за 40, моїй мамі майже 80. Мама живе окремо, але вже півроку вона щодня мені дзвонить, пише і проситься жити до нас, каже, що перепише на мене одразу квартиру. Ми живемо в одному місті, і я раз на тиждень у неї обов’язково буваю, але частіше не виходить, бо ж робота, менший син ще підліток, донечка вже студентка. Розумієте, хоч у нас і трикімнатна квартира, і є для мами місце
— Доню, я ж тебе ростила, ростила, а ти тепер мене прийняти відмовляєшся??? — кричить мама у слухавку. Почалося це…