Navigate
X

Свекруха колупалася-колупалася в моєму борщі. Щось видивлялося в ньому. Брала ложку, підносила до очей, потім виливала борщ назад і потім відсунула тарілку. Виявляється, він не підходить їй, тому що в ньому нема квасолі. Не підійшли їй також мої млинці, голубці, котлети. Не підійшов мій медовик. В кожній страві вона знаходила недолік. І чітко мені пояснювала, що зі стравою не так. Чоловік мій був у відрядженні, тому нічого цього не бачив, що чудила його мама. Коли він приїхав, її вже не було в нашій квартирі, зрозуміло з якої причини. Але чоловік все одно на мене ображається і вважає, що я виставила його маму за поріг

Ох, не знаю, чи писати це як сповідь, чи як комедію з життя. Але почну спочатку, бо інакше не зрозумієте,…

M Alena

Вони приїхали за три дні до Миколая: Оля, її чоловік Віталік, двоє дітей — Настя і Андрій, і її мама, моя тітка Валентина. Привезли з собою величезний багажник речей, пакети з делікатесами і навіть свої ковдри. — Ну, це ж у вас тут холодно! — сказала тітка Валя, заходячи до будинку і змахуючи уявний сніг із плечей. — У селі завжди так. А в нас у Києві батареї гріють, хоч у майці ходи. Перший день пройшов ще більш-менш нормально. Але вже наступного ранку почалися “пригоди”. — А що у вас на сніданок? — запитала Оля, сидячи на кухні і дивлячись на мене, наче я шеф-кухар у ресторані. — Щось хочеться таке місцеве. Може, парові вареники? З ягодами?

Цього року ми з чоловіком нарешті завершили будівництво нашого нового будинку. А до цього жили в старішій хаті моєї бабусі…

M Alena

Мені ще сорока немає, а мамі не подобається той факт, що я досі живу з ними під одним дахом. Вона каже, що я геть не самостійний. Але для чого витрачати гроші на оренду чи покупку житла? У мене є все: і мамин смачний борщ і чистота, якій позаздрить кожен, а найголовніше, завжди випрані і вискладені шкарпетки і не тільки в шафі. Я не збираюся нічого міняти. Точніше, не збирався, бо одна зустріч таки мене заставила “зашарітися”

Мені ще сорока немає, а мамі не подобається той факт, що я досі живу з ними під одним дахом. Вона…

G Natalya

Друзі запросили нас на вечерю. Під час розмови чоловіки обговорювали роботу й досягнення. Коли справа дійшла до мене, один із друзів спитав: “Ну, а ти чим займаєшся, Володю?” Я посміхнувся й відповів: “Я керую нашим домом і виховую нашого сина. Повір, це робота не з легких”. Усі засміялися, але я помітив здивовані погляди. Багато хто не розумів, як можна добровільно взяти на себе такі обов’язки

-  А що ти думаєш про те, щоб замість мене піти в декретну відпустку? – запитала Маруся. - Думаю, це…

G Natalya

Скільки ще ви ту корову будете тримати? – невдоволено запитала донька. Її голос був далекий, трохи роздратований, як це буває, коли хтось із міста дивиться на наше сільське життя. Я поклала слухавку на стіл, замислившись над її словами. Поряд глухо посопував Петро, мій чоловік, розмірено перебираючи в’язку сіна для корови. Я вже не вперше чула це питання, та щоразу воно кололо серце. А й справді – для кого ми це все тримаємо?

– Скільки ще ви ту корову будете тримати? – невдоволено запитала донька. Її голос був далекий, трохи роздратований, як це…

G Natalya

— Ліки й комуналка? — не витримала я і втрутилася в розмову. — Ви здаєте дві квартири в Києві! Це щонайменше 20–25 тисяч гривень на місяць. То навіщо вам ще наші сім тисяч? І тут я почула те, чого точно не очікувала. Ми з чоловіком одружені вже десять років. Ми завжди допомагали його мамі. Щомісяця, як годинник, Павло перераховував їй гроші. Спочатку це було п’ять тисяч гривень, а останні два роки – вже сім тисяч. На картку, без затримок, кожного першого числа. Я ніколи не була проти цієї допомоги. Чоловік пояснював, що свекруха пенсіонерка, і її пенсії ледь вистачає на життя. Ми собі могли дозволити таку підтримку, тому я навіть не замислювалася, куди йдуть ці гроші. Але нещодавно я дізналася дещо таке, що просто перевернуло мій світ

У неї виявилися дві квартири в Києві з квартирантами! — Ліки й комуналка? — не витримала я і втрутилася в…

M Alena

Ми тебе з татом і вчили, і годували, тепер маєш можливість нам віддати тим же. Пенсія в нас сама знаєш яка. Ми так подумали, що дві тисячі на місяць буде в сам раз, щоб і на аптеку хватило, і на якісь яблучка та м’яско, – сказала мама, ніби між іншим, але я добре знала, що вона чекала моєї відповіді

– Ми тебе з татом і вчили, і годували, тепер маєш можливість нам віддати тим же. Пенсія в нас сама…

G Natalya

Тепер є гроші і мамі на ліки, і племінниці на навчання, і дітям моїм на все необхідне. Навіть чоловіку краще живеться – в холодильнику завжди все, що він любить. Десять років я трималася. Десять років я переконувала себе, що все минає, що можна бути сильною, вірною, тримати родину, навіть якщо вона вже давно тріщить по швах. Але зараз я опинилася там, де й не уявляла себе ще кілька років тому. Мій шеф, Олександр Васильович, закоханий у мене давно. Це стало зрозуміло майже з перших місяців моєї роботи в його компанії. Я спершу навіть не знала, як реагувати. Він — одружений, із двома дорослими дітьми. Я — заміжня, у мене троє. У нашій сім’ї грошей завжди не вистачало, але я ніколи не дозволяла собі думати, що можна вирішити проблеми за рахунок інших

Тепер є гроші і мамі на ліки, і племінниці на навчання, і дітям моїм на все необхідне. Навіть чоловіку краще…

M Alena

Не було жодної страви, яку я люблю.Я коли побачила накритий стіл у невістки, хряснула дверима, розвернулася і пішла. Не сказала ні слова. Словом, не могла – сльози підступили. Наступного дня я все ж вирішила зателефонувати свасі, мамі Лесі. Розмова була важка. — Ганно, що сталося? — здивувалася вона, коли почула мій голос. — Олю, я просто не витримала, — сказала я. — Це вже не вперше. Леся зовсім не рахується зі мною

Я коли побачила накритий стіл у невістки, хряснула дверима, розвернулася і пішла. Не сказала ні слова. Словом, не могла -…

M Alena

В неділю я вирішила заскочити до сина з невісткою. Думала, подивлюся, як там мої діти живуть. А побачене мене просто спантеличило! На столі – величезна коробка суші. Моя невістка, Ліда, сидить, ніби королева, з новеньким манікюром і так вправно орудує тими паличками, що аж очі розбігаються. За чотири років шлюбу з моїм сином, вона жодного разу не готувала! – Лідонько, – кажу, – а що це в нас за свято таке? – А вона мені в відповідь: «Та що ви, мамо, ми просто так, для душі». Ну, для душі, так для душі. А я пішла далі. Відкрила холодильник, незважаючи на її бурчання

В неділю, після церкви, я вирішила заскочити до сина з невісткою. Думала, подивлюся, як там мої діти живуть. А побачене…

G Natalya