— Я не хочу повертатися додому, — сказала я чоловіку по телефону, вдивляючись у вечірнє небо за вікном. — Що? — його голос пролунав різко, наче чужий, а не мого рідного чоловіка, з яким майже 30 років разом прожили. — Я хочу залишитися тут, у Франції. Дочка потребує допомоги, онучці ще немає року. Вона не справляється сама, а чоловік Настуні постійно у відрядженнях. На тому кінці дроту запала тиша. Я уявила вираз обличчя Олексія — напружені губи, насуплені брови. А потім пролунав спокійний, майже буденний голос: — Мені треба жінка в домі. Якщо ти негайно не повернешся, я знайду іншу
— Я не хочу повертатися додому, — сказала я чоловіку по телефону, вдивляючись у вечірнє небо за вікном. — Що?…