Я знала про розлучення сина, і не очікувала сьогодні побачити на порозі невістку. Одразу захотіла запросити Віку на чай, але та сказала, що не на довго і одразу ж почала пред’являти претензії стосовно того, яка я погана мати, що не могла привити Антону правильні сімейні цінності і що через мене все це відбувається. Я давно не чула такого бруду із сторони інших людей, тому вигнала невістку і закрила за нею двері. А тепер сиджу і думаю, а може й справді я винна в тому, що Антон і слухати про дітей не хоче?
В мене рано почалося доросле життя, ще в сімнадцять років я створила сім'ю із своїм першим чоловіком, де й народився…