– Мамо, з пам’ятником для тата мусиш трішки почекати, сказав мені син. – Я дружину і дітей за гроші, які ти вислала, в Домінікану відправив. Я ледь зі стільця не звалилася. – Як? Відпочивати? Я ж собі обіцянку дала, що на другу річницю вже Степану пам’ятник організую. Василю, ти мене підставив! – Мамо, а ти нас не підставила? Татові вже нічого не треба, а ось нам, живим, щоб залишатися при здоровому глузді, потрібен відпочинок. Ти ж нас єврами з Італії не балуєш, ось я і вирішив це питання таким чином
- Мамо, з пам'ятником для тата мусиш трішки почекати, сказав мені син. - Я дружину і дітей за гроші, які…