Navigate
X

Ми до майбутніх сватів на знайомство їхали ґонорово, на мерседесі. Я собі новий костюм прикупила, і Володю, чоловіка свого, одягла гарно. Настрій був чудовий, поки я не побачила, в якій хатинці ці Гончаруки славнозвісні живуть. Все ну дуже скромно. Стіл також був, як в нас років десять тому, а то й більше. Сваха моя ще молода, але сивина проступає, яку вона не зафарбовує. Мабуть, через брак грошей. – Ні, синок, ти в таку бідноту йти не будеш. Я не хочу, щоб ти нашу сім’ю розбавляв казна-ким

Ми до майбутніх сватів на знайомство їхали ґонорово, на мерседесі. Я собі новий костюм прикупила, і Володю, чоловіка свого, одягла…

G Natalya

–  Оленко, ну ти сама подумай! – кричала мені в телефон старша сестра Олександра. – Ви б могли б замість няні платити гроші мамі, а так годуєте чужу людину! – А скільки ти особисто платила мамі за те, що вона сиділа з твоїми дітьми? Запевняю тебе сестричко: щойно ти виплатиш мамі всю суму, то і я розгляну питання про найм мами. На моє запитання, як вона бачить своє спілкування з онукою, мама відповіла, що як тільки я народжу, то вона мені всім допомагатиме, а поки у нас із чоловіком дітей немає, то вона планує відпочити від турбот про онуків. Чоловік далі слухати не став

-  Оленко, ну ти сама подумай! - кричала мені в телефон старша сестра Олександра. - Ви б могли б замість…

M Alena

– Уляно не починай! Я не міг інакше! Ну скажи, хто буде поважати людину, в якої ані гривні за душею? Правильно – ніхто! Ось я і створював “ілюзію” багатої і впливової людини, – сказав чоловік, коли я “відкопала” в його гаражі деякі документи. Я була в подиві від почутого. Порадившись із юристами, я взялася розпродувати все, що ще могла, аби віддати частину боргів

- Уляно не починай! Я не міг інакше! Ну скажи, хто буде поважати людину, в якої ані гривні за душею?…

G Natalya

– Віко, ти ж розумієш, що без диплома університету люди ніколи не сприйматимуть тебе серйозно? – запитала майбутня свекруха, ледь посміхаючись. – От у мого Григорія дві вищі освіти. А ти ж просто продавчиня, так? – Я аж розгубилася. Що відповісти жінці, яка не цінує те, що я маю власну справу і добре заробляю? Їй здається, ніби син працює «на серйозній посаді у банку», а я просто «реалізатор». Чомусь вона не помічає, що Григорій теж продає – тільки кредити, а не одяг

– Віко, ти ж розумієш, що без диплома університету люди ніколи не сприйматимуть тебе серйозно? – запитала майбутня свекруха, ледь…

G Natalya

– Олю, ти хоч тими жабами і вічними маятниками з ніг до голови обложися, все рівно, як не підіймеш п’яту точку і не підеш кудись працювати, багатою не станеш, – сказала я дочці, яка вкотре за наші з батьком гроші купила якусь статуетку, яка, ніби-то, приносить фінансовий успіх. – Мамо, якщо ти в це не віриш, то хоч мені не мішай, – відповіла мені Оля, яка у свої 27 років ще ніде не працювала. Вона, бачте, чекає, що робота, а точніше гроші, самі на неї впадуть і добре б було, щоб зразу мішок і з доларами чи євро

- Олю, ти хоч тими жабами і вічними маятниками з ніг до голови обложися, все рівно, як не підіймеш п'яту…

G Natalya

– Мамо, як так? Віка отримає двокімнатну квартиру, а я стару бабусину хату в селі? Тим більше, я доглянула бабусю. Це ж дуже несправедливо. Я дивилася на маму, і очі наповнювалися сльозами. Мама якийсь час мовчала, наче збиралася з думками, а я чекала пояснення, яке могло б усе розставити по місцях

- Мамо, як так? Віка отримає двокімнатну квартиру, а я стару бабусину хату в селі? Тим більше, я доглянула бабусю.…

M Alena

– Та хто ж до чаю таке подає, Галино Семенівно? – скрикнула я, побачивши, що моя свекруха поставила сину на стіл до чаю. Хліб із гірчицею, салом і солоним огірком. Ви уявляєте? Моєму синові лише п’ять років, а вона йому таке на сніданок дає! Очі мої на лоба полізли, а язик просто не зміг втримати справедливого обурення: ну ніякої культури харчування! – Крем-суп? Що це за їжа така, креми їсти? В супі мʼясо і картопля мають плавати, а людина їх повинна жувати, а не ковтати як немовля манку!

- Та хто ж до чаю таке подає, Галино Семенівно? - скрикнула я, побачивши, що моя свекруха поставила сину на…

M Alena

Така була воля батька, Ларисо Ігорівно, – сказала Надя, виставляючи мої речі з квартири, в якій я прожила п’ятнадцять років, на сходову клітку. – Надю, але ж чому я стала для тебе Ларисою Ігорівною? Ти ж мене чуть не з першого дня мамою називала, – звернулася я до дочки Андрія зі сльозами на очах. – Називала та й називала! Часи змінилися. Вже як колись не буде!

- Така була воля батька, Ларисо Ігорівно, - сказала Надя, виставляючи мої речі з квартири, в якій я прожила п'ятнадцять…

G Natalya

– Ой, ну ти ж знаєш, що мама Віктора нічим нам не допомагає! Вона навіть на наші гроші в Польщу на екскурсію їздила, – сказала моя невістка перукаршій, не знаючи, що плечі в плечі за стрижкою сидить моя подруга, ще з дитинства. Ольга прийшла до мене на каву. Я спершу наговорила їй компліментів, бо та тільки з салону краси повернулася і з новою стрижкою виглядала доволі ефектно. Але якось вона поводилась дивно. Я таки розкрутила її на розмову

- Ой, ну ти ж знаєш, що мама Віктора нічим нам не допомагає! Вона навіть на наші гроші в Польщу…

G Natalya

– Синок, ти пам’ятаєш, в неділю, коли ви до мене зайшли на обід, я варила вареники? Так ось, твоя благовірна, мало того, що не працює, вона з’їла більше за тебе – чоловіка. Цілих 17 вареників! Уявляєш – 17! – Я ж в той час була у ванній кімнаті, а там розмову з кухні чути як на долоні. Я ж чекала, коли мене захистить Юра

Я була у ванні, закидала одяг у пралку, як почула розмову своєї свекрухи і чоловіка. Віра Андріївна, мабуть, не знала…

G Natalya