Може, ретроградний Меркурій на мене так вплинув. Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони з зятем так розраховували на мене, а тепер усе, накрилася їхня карпатська відпустка мідним тазом, поїдемо з чоловіком путівки здавати і квитки, сказала мені Наталя. Адже зі Златкою сидіти тепер нікому, а з собою дворічну дитину вони тягти не хочуть, то не відпочинок буде, так мені ображено сказала дочка. Ту сестра ще мені мама дзвонить з докорами і претензіями: – Ну ти, Стасю, зовсім! Ми з твоєю сестрою на тебе розраховували, ти ж обіцяла допомогти приїхати із заготовками та з поклейкою шпалер. І що? Любляча дочка так не робить. За мамою – сестри голос в телефоні: – Ти ж сказала, що даси мені в борг 20 000 гривень? Як же ні? А що мені тепер робити? Ну і що, що я тобі попередній борг не повернула, ну поверну ж, як буде. Але ж я тебе просила? Просила! Син теж до їхньої “команди” приєднався
Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною…