– Як ти можеш так швидко забути Валеру?, – з важкістю у голосі запитала свекруха. – Я не забула, – прошепотіла я. – Але він хотів, щоб я була щаслива. Він написав мені листа, благаючи жити далі. – Яке нам діло до листа? Де поділася твоя любов до нього? – Свекруха подивилася на мене скляними очима. Я відчувала, що тремчу. – Я ніколи не забуду Валеру, але він хотів, щоб я була щаслива. Будь ласка, зрозумійте. І лише після “бурі”, на зустрічі у мене дома ми дійшли згоди
Коли я втратила чоловіка, то була просто спустошена. Я ледь вибралася з цього стану, але це не дуже сподобалося рідним.…