Але ж і сплакалася я за ті дні. Хіба на таке ми з чоловіком заслужили? Рідний син, на якого ми так довго в свій час чекали, взяв нас просто під ноги. Але біда в тому, що я не розумію, де ми таки упустили. Ніби й виховували, леліяли, берегли, і тут на тобі. Те брудне взуття я буду довго згадувати. Дожились ми з чоловіком до такого, що ворогу не побажаєш!
Але ж і сплакалася я за ті дні. Хіба на таке ми з чоловіком заслужили? Рідний син, на якого ми…