Треба укласти шлюбний договір, – заявила свекруха під час першої спільної вечері. Я кинула погляд на Степана, сподіваючись на підтримку. Він лише кивнув: – Це просто формальність, кохана. Нічого серйозного. Я підписала угоду, хоча в душі відчувала, що це щось більше, ніж проста формальність. І мала рацію. Спочатку все йшло чудово. Ми облаштовували наше житло, планували майбутнє. Але з часом Степан дедалі частіше звертався до своєї матері за порадами. Вона була ніби невидимим, але всюдисущим третім учасником нашого шлюбу
- Це не обговорюється, Єво. Я сказав, що так буде краще, - твердо заявив Степан. Його тон викликав у мені…