Скільки разів я чув від рідних чи друзів, особливо на якихось застіллях, жарти про те, що Олексійко не мій син. Так, він справді геть інший і не схожий, ні на мене, ні на Анну. Ми з нею світленькі з ластовинням на обличчі, а ось син смаглявий брюнет і лише голубі очі трішки доказували протилежне. – Борисе, знаєш, кожен десятий чоловік виховує чужу дитину? Ти не думав перевірити?, – Я сміявся у відповідь, але в душі кипів. А потім цей чоловік, і правда, яку я досі не можу прийняти
Скільки разів я чув від рідних чи друзів, особливо на якихось застіллях, жарти про те, що Олексійко не мій син.…