Navigate
X

Я вже багато років живу за кордоном у Франції. Виїхала, коли ще було мені 19 років, навчатися. Та тут і залишилася, вийшла заміж. У мене дорослий син. Я зараз розлучена. Маю свій бізнес маленький, стежу за собою, займаюся своїм здоров’ям. Я буваю в Україні, але не дуже часто. Недавно я поїхала в Україну, побачити родичів, а не була до цього 15 років десь. І знаєте, я дуже здивована українським жінкам, як вони все терплять. Чому вони не розлучаються з чоловіками, коли виростають діти, і коли вже не треба терпіти чоловіка, ледачого, непрацюючого, який звик, щоб його обслуговували, йому готували, шкарпетки прасували і так далі. Ставити перед ним тарілку, перше, друге, компот. Та навіщо жінки це терплять, якщо можна жити для себе? Я розумію, що терплять заради дітей, бо є житло, але коли діти виросли, навіщо вам, жінки мої дорогі, це все? Треба жити для себе!

Я вже багато років живу за кордоном у Франції. Виїхала, коли ще було мені 19 років, навчатися. Та тут і…

M Alena

Ти що, ще не встигла зварити борщ? – Тамара Василівна зазирнула до кухні й докірливо подивилася на мене. – Тамаро Василівно, я тільки що закінчила мити підлогу в коридорі, – спробувала виправдатися я, відчуваючи, як підіймається хвиля роздратування. Відколи я переїхала до Єгора в село, мій світ перевернувся. Спочатку здавалося, що життя тут буде спокійним і романтичним. Чисте повітря, тиша, далеко від шумного міста. Але це була лише ілюзія

– Ти що, ще не встигла зварити борщ? – Тамара Василівна зазирнула до кухні й докірливо подивилася на мене. –…

G Natalya

Ми живемо з ріднею мого чоловіка у великій 4-кімнатній квартирі в центрі Києва. Місця – вдосталь і більше! Ну чим я їм так заважаю?? Не можу зрозуміти, що за люди такі. З поважних причин ми з Матвієм і вирішили пожити якийсь час, поки не станемо на ноги, у квартирі батьків чоловіка. Так можна заощадити гроші, щось відкласти, якщо їсти за їхній рахунок під “шумок”. Адже зарплата одна на двох

Ми живемо з ріднею мого чоловіка у великій 4-кімнатній квартирі в центрі Києва. Місця - вдосталь і більше! Ну чим…

M Alena

Теща моя жінка хороша, смачні вареники і пиріжки робить, поговорити іноді з нею навіть є про що. Але от цей її тазик – від нього на стелю лізти хочеться просто. Я чоловік наче, а не витримую! Та ви мене зрозумієте. І воно ж не тазиком єдиним. Сідає Марта Макарівна рівно о восьмій вечора, ставить зелений пластиковий тазик на килимок, наливає гарячої води, додає якусь сіль і, зітхнувши, опускає туди ноги. Поки вона сидить із тим тазиком, не дивитися на неї просто неможливо

Теща моя жінка хороша, смачні вареники і пиріжки робить, поговорити іноді з нею навіть є про що. Але от цей…

M Alena

Після того, як я дізналася, яке ім’я для своєї дитини обрала дружина мого рідного брата, я перестала з нею нормально спілкуватися. Так, мені дуже образливо і своєї думки я не зміню. Навіть якщо ми й зустрічаємося на свята, я завжди до племінниці звертаюся “малеча”, або “зайчик”. Чоловік каже забути і пробачити, та я не можу

Після того, як я дізналася, яке ім'я для своєї дитини обрала дружина мого рідного брата, я перестала з нею нормально…

G Natalya

Замість того, щоб в’язати онукам шкарпетки і маринувати огірки з помідорами, наша мама взялась за дещо інше. Слова брата і сестри мене насторожили і хоча я був проти того, щоб з’являтися на її порозі без попередження, ми все ж таки це зробили. Ми стукали і дзвонили в дверний дзвінок мами, але ніхто не відчиняв. За декілька хвилин ззаду почувся шум. Я не знаю що тепер з тим всім робити. Тато, мабуть, з небес, на ці витівки мами, просто закриває очі

Ми думали, що мама втратить інтерес до життя, коли вийде на пенсію. Але замість того, щоб займатися вишиванням чи консервуванням,…

G Natalya

— Рано? Це вже зовсім не рано! Сьома година, час вставати. Я ще й подумала, що сніданок уже на столі, а ви досі спите. А от невістка не виглядала такою радісною і привітною. Вона усміхнулася, але якось напружено. — Мамо, проходьте, відпочивайте. Ми тут для вас піцу замовили. Вона ще тепла. “Піца? На вечерю? Та ще й для гостя?” — подумала я, але промовчала. Я сіла за стіл і уважно роздивлялася квартиру. Облізлі шпалери, які син обіцяв змінити ще два роки тому, розкидані дитячі іграшки, неприбрана кухня. Мені стало трохи не по собі. У нас із чоловіком у нашому будинку в райцентрі порядок завжди був на першому місці. Після піци мене провели до кімнати, і я вирішила, що завтра зранку почну наводити тут лад

Я приїхала до дітей провести новорічні свята. Не була в них уже два роки — востаннє бачила їх після весілля,…

M Alena

Розповім про все спочатку. Справа в тому, що мій чоловік Женя в декреті з нашою донечкою Соломійкою. І рідню чоловіка це не влаштовує. Особливо – маму Жені Ольгу Василівну. Я працюю багато, це правда. Але й грошей приношу в сім’ю в три рази більше, ніж мій чоловік. Шістдесят тисяч гривень — це не просто зарплата, це можливість жити добре, планувати майбутнє, не лякатися раптових витрат. А він Женя отримує свої двадцять тисяч

Ну, в принципі, я чекала, що це станеться. Ще задовго до того, як вона прийшла. Я ж відчувала, як поступово…

M Alena

На столі – звичайний чайник, кілька печив, яблуко, розрізане навпіл, і банка варення. Це називалося «накрити стіл». Ага, варення вони варили у грудні, спеціально, за її словами, яблук з льоху принесли, аби свіжого зварити. Я до батьків чоловіка їздити тепер взагалі не збираюся після того, як вони накрили для нас стіл на Миколая. А кличуть же на Різдво і на новий рік ще! Та більше я до них не поїду, от присягаюся! А взагалі-то цього року свято Миколая мало бути теплим і сімейним. Ну так я собі, принаймні, уявляла і планувала. Ми з чоловіком отримали запрошення від його батьків – «Приїжджайте, ми підготували сюрприз». Я спершу не хотіла, але подумала: «Це ж Миколай, тепле сімейне душевне свято, треба спробувати ще раз». Якби я знала, чим це закінчиться, навіть не думала б збиратись. Ми приїхали до свекрів десь о п’ятій вечора

Я до батьків чоловіка їздити тепер взагалі не збираюся після того, як вони накрили для нас стіл на Миколая. А…

M Alena

Після весілля ми запросили батьків у гості, і все було чудово… майже. Тоді я вперше помітила, що щось не так із татом Михайла. Він здавався виснаженим і розгубленим. На мої запитання він лише знизував плечима або відповідав невпевнено. Натомість свекруха миттєво перехоплювала ініціативу: – У нього просто важкий період. Чоловіки, знаєш, іноді занадто драматизують. Він відпочине і все буде гаразд. Проте ця легковажність у її словах мене не заспокоїла

- Твій тато знову ночував у нас. Це вже третій раз цього тижня, - наголосила я чоловіку. Ці слова відчувалися…

G Natalya