iBilingua

Який він вам Бодя? Він Богдан, і нема чого видумувати казна що, щоб до онука звернутися, – вигукнула до мене невістка, що аж стіни затряслися. Я з самого початку знала, що називати дитину в честь людини, якої вже з нами немає, погана ідея. Але, діти мене слухати не хотіли, ось тепер і пожинають плоди. Молочки йому не можна. Ну де таке взагалі видимо?

– Який він вам Бодя? Він Богдан, і нема чого видумувати казна що, щоб

життєві історії 0

Свекруха зі словами: “Їду і наведу там в них порядок”, рвонула до молодшого сина. Живе Сергій в квартирі. Я ще здивувалася, як вони там всі помістяться, але мовчу, це ж не моя справа. Якщо чесно, як свекруха виїхала, я видихнула. Свекруха нам подзвонила, що заїхала, що все добре. А вже за тиждень мене набрала Віка. – Сергій від нас пішов! Забрав собаку і пішов! – Як пішов? Що ти таке кажеш, Віко? Куди пішов? – Не знаю куди. Приїхала його мамочка і сказала, раз ми не уживаємось, як чоловік і дружина, то і жити разом не потрібно

– Ти знала справжню причину приїзду до нас Ольга Дмитрівни? Скажи? Ти знала?, –

життєві історії 0

Ой, та мені ніхто такі продукти купляти не буде. Це ж дорого!, – сказала Настя двоюрідній сестрі по телефону. Я ж в сусідній кімнаті сидів перед телевізором і все чув на власні вуха. – Настя, що ти таке розказуєш всім? Та чи ми нічого не купуємо? Холодильник заповнений продуктами, але тільки мені їх і треба, бо ви б одні пельмені їли, а в неділю шашлик смажили. Скажи сестрі краще, що ти створена не для роботи, а для того, щоб на дивані з телефоном в руках сидіти. Ну так мене це розізлило, словами не передати

– Ой, та мені ніхто такі продукти купляти не буде. Це ж дорого!, –

життєві історії 0

Ось я і вивела з загального сімейного бюджету суму рівну оренді квартири. Стала відкладати для себе. Я його впустила і навіть чаєм пригостила, з букетом же моїх улюблених троянд Толік як-не-як у мене на порозі вчора з’явився. Добре, що Стас мій на чергуванні якраз був і не зустрівся з моїм першим чоловіком. Спочатку я Толіка навіть не впізнала – причепурився, квіти, велика коробка дорогих цукерок. Але потім Толік виявився Толіком. І почав мені висловлювати незадоволення тим, що через два роки після нашого розлучення я вийшла заміж. Саме через спадкову квартиру на моєму весіллі не було моєї мами

Я його впустила і навіть чаєм пригостила, з букетом же моїх улюблених троянд Толік

життєві історії 0

Люди, ви серйозно про ці гріхи і бумеранги? Мені 63 роки, хочу розповісти що в силу віку і досвіду у все це не вірю. Самі прекрасно живемо з Романом, вже 20 років разом, спільна дитина, хоча свого часу спочатку таємно зустрічалися, а потім пішли зі своїх родин і одружилися. Мій чоловік створив сімʼю вдруге, а колишня Романа виїхала за кордон і щасливо живе, хоча не заміжня. І озирніться – таких випадків дуже багато, я скільки знаю старших за себе людей, які грішили, не були чесними, збагатилися за чужий рахунок, прожили чудове життя і дітям та онукам спадки полишали. А кума он моя чи чоловік подруги? Ні, я не кажу, що не треба жити по совісті чи Божим законам чи по справедливості

Люди, ви серйозно про ці гріхи і бумеранги? Мені 63 роки, хочу розповісти що

життєві історії 0

Звісно, що після тих “штанішків за останній гроші”, мій чоловік бере маму, везе в магазин, і купляє те пальто, яке їй подобається. Вона не часто так чинить, але як тільки я чую, що Олена Степанівна в минуле “лізе” – чекай нових витрат. Та і цього разу було. Згадала вона, як з сином п’ятирічним була змушена лишитися дома, замість того, щоб з чоловіком в клініку відправитися. А все це було до того, щоб він залишився в місті і не поїхав зі мною на день народження до куми в інше місто, бо її в той день потрібно було завести на якесь обстеження в інший район

– Ти тоді маленьким ще був, тата в лікарню положили, а я з тобою

життєві історії 0

Я так і не зумів сказати цих слів дружині. Мені дуже жаль, що я не знайшов в собі цієї сили-волі. Тому тепер хочу щоб ці рядки пролунали на весь світ: “Мій тато помилявся”. Я вірю, що моя кохана Маруся прочитає ці рядки, але вже з небес. “Я дуже сильно тебе люблю! Ти найдорожче, що було в моєму житті!” Коли мені було дванадцять років нас з батьком покинула мама. Вона пішла до іншого чоловіка. Я ж залишився жити з татом. Я нічого не скажу поганого про тата. Так його виховували батьки, так його загартувало саме життя

Я так і не зумів сказати цих слів своїй дружині. Мені дуже жаль, що

життєві історії 0

У свої 42 роки я залишалася самотньою. Нас в родині було четверо дітей, я допомагала батькам підіймати менших. У мене такий характер, що я ніколи не вміла думати про себе, все турбувалася про інших. Навіть на заробітки їздила, щоб допомогти батькам з ремонтом та молодшим з житлом. Потім повернулася в Україну, здобула вищу заочну освіту, маю хорошу роботу. Квартиру досі орендую, навіщо мені одній свою? Допомагаю батькам, сестрам і брату, племінникам. Думала, це і є моя доля. Та зустріла Максима. Зараз мені 43 роки, Максиму – 40, зустрічаємося ми вже близько року. І він хоче весілля. Вся рідня моя – проти

У свої 42 роки я залишалася самотньою. Нас в родині було четверо дітей, я

життєві історії 0

У 37 років мене накрило хвилею кохання і я пішла з сім’ї. Старшого сина залишила з чоловіком, бо Ярослав дуже просив, та й 13-річний Артем теж був радий жити з татом. Улянка пішла зі мною в нову родину. Це було 7 років тому. Чоловік мені тоді сказав, що чекатиме мого повернення, і він чекав. І тепер я не знаю, чи пробувати знову в одну річку, чи нічого все одно не вийде? Я була дуже щаслива ці 7 років, як ніколи і ні з ким. Але тепер маю шанс знову зробити щасливим першого чоловіка. Та чи вийде воно так? У мене ж дитина

Розповім вам тут свою непросту історію, дорогі читачі, і хочу почути вашу думку. Наважуватися

життєві історії 0

Коли брат запропонував мені переїхати в його квартиру-студію, я відразу ж погодилася і запропонувала Любомиру з’їхатися, щоб побачити одне одного в побуті. – Ти що! Мама на це не погодиться. Вони з татом так старалися, щоб я жив з ними в будинку. Я не можу просто піти. Але якщо хочеш, я з ними поговорю. Може, тобі дозволять переїхати до нас!, – відповів Любомир. – Не хвилюйся! Я не маю наміру жити під одним дахом з твоєю мамою!, – сказала я Любомиру і поклала слухавку

Якби хтось сказав мені пів року тому, що мій хлопець Любомир, якому двадцять сім