Коли Петро дізнався про моє перебування в клініці, він зателефонував сестрам. Їхня реакція була передбачуваною. “Чому ти нам нічого не сказала?”, “Чому ти все розповіла брату, а не нам?” Вони не були стурбовані моїм здоров’ям, лише своїм образом. З мене було годі. – Я більше так не можу! – сказала я одного разу прямо. – Знову мама перебільшує, – закотила очі Анна. – Ні, доню, це ти перебільшуєш зі своїми вимогами. Я не ваша служниця. Я маю право на власне життя
Я не служниця для своїх дітей – Ні, доню, я сьогодні не можу. Мені потрібен день для себе, – сказала…