Синок, пусти мене в хату, хоч на годинку. Я покупаюся, якщо твоя дружина дозволить, поїм, бо з дороги, а після піду маму твою на кладовище провідаю, свічечку запалю. Невже я на таке ставлення від тебе заслужив? Та я цю хату від фундаменту своїми ж руками зводив, а тепер і кроку в ній ступити не можу? – Та мама через тебе, гуляку, і відправилась раніше потрібного у засвіти. І так, я признаю, хату ти будував, але це єдине, що ти єдиному сину зміг дати на цьому світі, – вигукував на подвір’ї син, що аж сусіди вікна повідкривали
- Синок, пусти мене в хату, хоч на годинку. Я покупаюся, якщо твоя дружина дозволить, поїм, бо з дороги, а…