iBilingua

Я так і не зумів сказати цих слів дружині. Мені дуже жаль, що я не знайшов в собі цієї сили-волі. Тому тепер хочу щоб ці рядки пролунали на весь світ: “Мій тато помилявся”. Я вірю, що моя кохана Маруся прочитає ці рядки, але вже з небес. “Я дуже сильно тебе люблю! Ти найдорожче, що було в моєму житті!” Коли мені було дванадцять років нас з батьком покинула мама. Вона пішла до іншого чоловіка. Я ж залишився жити з татом. Я нічого не скажу поганого про тата. Так його виховували батьки, так його загартувало саме життя

Я так і не зумів сказати цих слів своїй дружині. Мені дуже жаль, що

життєві історії 0

У свої 42 роки я залишалася самотньою. Нас в родині було четверо дітей, я допомагала батькам підіймати менших. У мене такий характер, що я ніколи не вміла думати про себе, все турбувалася про інших. Навіть на заробітки їздила, щоб допомогти батькам з ремонтом та молодшим з житлом. Потім повернулася в Україну, здобула вищу заочну освіту, маю хорошу роботу. Квартиру досі орендую, навіщо мені одній свою? Допомагаю батькам, сестрам і брату, племінникам. Думала, це і є моя доля. Та зустріла Максима. Зараз мені 43 роки, Максиму – 40, зустрічаємося ми вже близько року. І він хоче весілля. Вся рідня моя – проти

У свої 42 роки я залишалася самотньою. Нас в родині було четверо дітей, я

життєві історії 0

У 37 років мене накрило хвилею кохання і я пішла з сім’ї. Старшого сина залишила з чоловіком, бо Ярослав дуже просив, та й 13-річний Артем теж був радий жити з татом. Улянка пішла зі мною в нову родину. Це було 7 років тому. Чоловік мені тоді сказав, що чекатиме мого повернення, і він чекав. І тепер я не знаю, чи пробувати знову в одну річку, чи нічого все одно не вийде? Я була дуже щаслива ці 7 років, як ніколи і ні з ким. Але тепер маю шанс знову зробити щасливим першого чоловіка. Та чи вийде воно так? У мене ж дитина

Розповім вам тут свою непросту історію, дорогі читачі, і хочу почути вашу думку. Наважуватися

життєві історії 0

Коли брат запропонував мені переїхати в його квартиру-студію, я відразу ж погодилася і запропонувала Любомиру з’їхатися, щоб побачити одне одного в побуті. – Ти що! Мама на це не погодиться. Вони з татом так старалися, щоб я жив з ними в будинку. Я не можу просто піти. Але якщо хочеш, я з ними поговорю. Може, тобі дозволять переїхати до нас!, – відповів Любомир. – Не хвилюйся! Я не маю наміру жити під одним дахом з твоєю мамою!, – сказала я Любомиру і поклала слухавку

Якби хтось сказав мені пів року тому, що мій хлопець Любомир, якому двадцять сім

життєві історії 0

Мамо, тату, в нас буде дитинка! А ми з Тетяною плануємо весілля!, – сказав син. Тоді ми не знали, що вони захочуть жити з нами. І це був лише початок проблем. Досі я не знаю, яку роль граю з ними – бабусі чи матері їхньої дитини. Таня має звичку підсаджувати малечу будь-кому, як зозуля. І зазвичай – мені. Я обожнюю свого онука і майже ніколи не кажу “ні”, але не вважаю це хорошим рішенням. Тетяна цілий день взагалі нічого не робить. Вона навіть сміття з підгузками викинути не може. Я мовчала, коли вона була при надії. Але потім я здалася

Я б хотіла бути хорошою свекрухою, але невістка такого щастя не заслуговує. Вона занадто

Без рубрики 0

Прийшовши додому від Анни, я помітив, що речей дружини немає. Усе, що було частиною нашого спільного життя, раптом перестало існувати. Єдине, що зробила Катя, так це залишила на журнальному столику лист. Тремтячими руками я відкрив конверт і розплакався. Катя написала мені про свій стан, про те, як почувалася весь цей час. Вона знала про мої походеньки і розуміла, що у нашого шлюбу немає майбутнього. – Я не хочу боротися за те, чого більше не існує, – написала вона, і її слова зачепили мене десь дуже глибоко в душі

Я втік від дружини, щоб бути поруч зі своїм першим коханням. Тепер я в

життєві історії 0

Сестра замість того, щоб ці сто євро сусідці віддати, поміняла їх на гривні і повезла дітей до школи скуплятися. Я десь через дві неділі вирішила уточнити за той борг, ось сестра і призналася. Щоб не підставляти Марічку я відала їй гроші, а ось сестра виходить, вже в мене заборгувала. – Ти не Марічка, а моя рідна сестра, можеш і почекати. Якби в тебе не було грошей, це інша справа. Бідні по морях не їздять, – сказала мені Юля, замість того, щоб вибачитися

– Ой, Наталю, та нічого не сталося такого, що ти так кіпішуєш. Ну не

життєві історії 0

Прийди з хлопцями на три годинки, щоб швидше картоплю викопати. Я всім вам купила нові резинові рукавиці. Я ж знаю, що в тебе манікюри, які ти бережеш. А також дідо купив великого кавуна. Діти ж люблять. Тож ми вас чекаємо, – не давши мені і слова відповісти сказала свекруха. Але чому я маю горбатитися на дучку свекрухи, яка і пальцем не поворухне, щоб батькам допомогти. Та чи я собі того кавуна не куплю? Теж мені, знайшла чим зацікавити: рукавицями новими

– Прийди з хлопцями на три годинки, щоб швидше картоплю викопати. Я всім вам

життєві історії 0

У мене є мрія, заради я і поїхала працювати в Італію, вже 15 років працюю. Це ще з підліткового віку, і я думала, вона минеться, але у 22 роки зрозуміла, що дійсно цього хочу, тому й подалася на чужину. Гроші майже не витрачала всі ці роки, дуже економила, відкладала. І маю зараз чимало. Я не заміжня, без дітей. Мене веде моя мрія. Там і долю, думаю стріну. Але тут почала насідати рідня: у сестри троє дітей, мамі ремонт в квартирі треба, племінниця старша заміж збирається, а житла нема, а я заможна тітонька. Мама каже, що маю всім допомогти, а мрію “дитячу” відпусти, мовляв, ну що за безглуздя – купити село? А я дійсно цього хочу! Ну як купити село. По можливості – максимум хат в ньому, які там коштують 30-50 тисяч гривень

Я з Чернігівщини, з райцентру Мена. Там виросла з батьками і старшою сестрою. Тата

життєві історії 0

Я все життя дбала про сім’ю і ніколи не мала власних грошей. Чоловік керував нашими фінансами. Коли Сергія не стало, я пережила це важко, але потім зрозуміла, що мені без нього набагато краще живеться. До життя мене повернула онучка. Вона навчила мене користуватися кредитною карткою, смартфоном і влаштувала мені зустріч з подругою моєї юності. Саме Ліда сказала мені свою долю і вголос те, про що я тільки думала. І раптом я зрозуміла, що життя має бути не тільки роботою, але й розвагою

Усе життя я просто наполегливо працювала. Тільки після відходу у засвіти мого чоловіка я