Тато мав “золоті” руки. В селі не було такої хати, де б він щось там не майстрував. Але замість пару гривень на хліб, господарі розраховувались “біленькою”. Ніхто не знає, як нам з мамою було, коли приходили на подвір’я люди і з насмішкою говорили, щоб ми забрали тата, бо він спить десь під деревом. І лише на прощальній церемонії за татом я зуміла сказати всім те, що стільки років сиділо в мені
Тато мав "золоті" руки. В селі не було такої хати, де б він щось там не майстрував. Але замість пару…