Я виїхала в Нідерланди кілька років тому на роботу і за цей час встигла зустріти багатьох емігрантів. З ними спілкуватися і знайти спільну мову легше, бо вони також не місцеві. У нас із ними одна хвиля, одна туга. Туга за дитинством, іноді зовсім раннім. Селом, садом, бабусею з дідусем, пасікою, річкою за селом. Несподівано згадується запах котлет у їдальні, шкільні роздягальні, мамині фіалки на вікні, футбольні ворота у дворі, лавочки під липами. Згадується все в таких детальних подробицях, що дивуєшся: як воно взагалі збереглося в куточках душі?
Я виїхала в Нідерланди кілька років тому на роботу і за цей час встигла зустріти багатьох емігрантів. З ними спілкуватися…