iBilingua

В “день тата” я сходила на службу, дала за здоров’я своєї сім’ї, а після відразу ж пішла до дітей в гості. І знов картина, яка мені не сподобалась. Ну в день “тата” вже могла б Руслана щось святкове до столу приготувати? Зробити чоловіку свято! Але ж ні, має Андрій готувати, бо це ж смажені стегна, а м’ясом має чоловік займатися. Але річ в тім, що окрім м’яса мій син приготував і картопельку молоденьку з кропом і салат грецький. Хочу таки цю тему підняти, бо хвилююсь за сина. На всяке я очі закривала, але на це не буду

Хочу таки цю тему підняти, бо хвилююсь за сина. На всяке я очі закривала,

життєві історії 0

Свати нас в хату не пустили. Ми сиділи в бесідці, хоч на дворі погода була прохолодна і дощова. На той славнозвісний шашлик ми чекали годинки з дві. А до шашлику, увага – сваха подала салат з огірків і помідорів і неохайно нарізаний хліб. Я була в подиві, чесне слово. Та коли наш син промок і я попросила його завести до хати, сваха мене послухалась, але до нас вже в сад не вийшла. Спілкувалась з нами через відчинене вікно. Додому я їхала розгублена. В яку дивну сім’ю потрапить моя дочка

Свати нас в хату не пустили. Ми сиділи в бесідці, хоч на дворі погода

життєві історії 0

Дмитрик мені не рідний онук, ось тому я й хочу, щоб невістка, яка поїхала на заробітки в Італію, мені за це доплачувала. Але Ірина іншої думки і каже, щоб мій син з дивану підіймався і йшов гроші заробляти, а не чекав з місяця в місяць її переводів. Я все розумію, але при чім тут я? Сваха моя мудріша, як не крути

Я б мовчала, якби онуки обидва мені були рідними, але ж старшенький Дмитрик її

життєві історії 0

Я вдячна Богу, що у свої 56 років я ще маю рідних живих батьків, турбуюся про них, допомагаю. Вони мене виховали, всьому навчили, завдяки їм я прийшла в цей світ. Тому я вважаю, що любов до батьків – природня річ, і я дуже поважаю, шаную і люблю своїх літніх маму й батька. Але з власними дітьми у мене дуже сумна історія, я їм просто не потрібна. Я вже зараз думаю, як ми з чоловіком будемо жити в старості, якщо у нас такі діти? Пенсії зараз справді дуже малі, навіть мізерні, копійки. Я ще працюю, але ж це вже не довго. Тож вважаю, що вже зараз мої діти мають допомагати нам з батьком фінансово

Я вдячна Богу, що у свої 56 років я ще маю рідних живих батьків,

життєві історії 0

Від того, що розповів мені син, у мене очі на лобі опинилися і я вже три дні оговтатись не можу. Тепер я точно переконана, що йому необхідно облишити цю жінку. Так, допомагати своїм дітям, двом з трьох, бо старший не його, але облишити однозначно і крапка! У понеділок вони йдуть до нотаріуса щоб оформити на невістку пів квартири, яку він купив сам і до шлюбу, хоча одна спільна дитина у них на той час вже була

Від того, що розповів мені син, у мене очі на лобі опинилися і я

життєві історії 0

Іван пошкодував єдиній дочці грошей на коляску. Нам його родичі з села передали, таку замурзану, я ледве відмила, хоч до останнього надіялася, що Іван купить для своєї єдиної принцеси щось особливе. Але що дивно, коли до нас приїжджають гості чи з моєї чи з його сторони, то на столі красуються і сири з плісняви і канапки з червоної риби. Всі його хвалять, який господар і як мені повезло. А мені від цієї обстановки, плакати хочеться

Ми з чоловіком разом вже три роки. Одружились вже не молодими. Мені було майже

життєві історії 0

Мого чоловіка тільки-тільки не стало, а невістка ніби не розуміє, що мені погано на таке дивитися, вішається на мого сина, тулиться. А я позаду них йду, і аж мене теліпає від злості. Могла б і увійти в моє становище. Бо ж недавно я з чоловіком так попід ручки водилася, а тепер по парку одна гуляю, без підтримки. Ми ж з чоловіком жили душа в душу. Але як це Оксані пояснити, поки не знаю. Як мені реагувати на такі зухвалі вчинки невістки?

Мого чоловіка тільки-тільки не стало, а невістка ніби не розуміє, що мені погано на

життєві історії 0

Ну так дружина моя змінилася зараз, що оце в 63 роки замислився про розлучення. І хочу почути поради саме жінок, тому розповім свою історію і свої тривоги. Діти виросли, і я вважав, що нарешті можна трохи пожити для себе. Але Тетянка моя, навпаки, вирішила що тепер, коли син і донька живуть окремо, треба перетворитися на квочку і присвятити себе дорослим дітям. Вона почала без зупину бігати з квартири в квартиру до дітей. Олі дружина почала розповідати, як треба виховувати свою дитину, як купати, годувати, вчити. Звичайно, Олю це втомило, і вона попросила Таню не ходити до них взагалі. І я дочку чудово розумію. Таня почала нав’язувати невістці свої повчання, розповідати про те, як насправді треба господарювати: мити вікна з оцтом, штопати шкарпетки з лампочкою. Я запропонував їй відпочити в Карпатах. а вона наполягає, щоб я гроші дітям віддав

Ну так дружина моя змінилася зараз, що оце в 63 роки замислився про розлучення.

життєві історії 0

Вперше я вискочила заміж дуже рано – у 18 років. Зате – з великого кохання, я крім свого сонечка-Петра більше нікого не помічала, для мене існував лише він, 20-річний. Ми розлучилися через три роки, не витримавши випробування раннім шлюбом. Добре, що не нажили дітей. Я залишилася жити самостійно в тій самій квартирі, що і раніше. Минуло 15 років. У мене є робота, машина, я займаю хорошу посаду, отримую гідну зарплату 45 тисяч гривень, стежу за собою, подорожую. Але заміж я поки що вдруге не вийшла. В квартирі, яка дісталася мені від батьків, я давно зробила чудовий ремонт і дуже люблю свою оселю в старому будинку майже в центрі Хмельницького. Їжджу на відпочинок раз на півроку. Займаюся спортом. Дорого одягаюся. Тобто маю цілком успішне життя. Але мої всі подруги вважають, що я не щаслива жінка, раз не маю чоловіка та дітей, як вони. Мама з татом – туди ж

Вперше я вискочила заміж дуже рано – у 18 років. Зате – з великого

життєві історії 0

У мене свій будинок, діти вже дорослі і мають свої родини. Тому ми з Миколою і вирішили з’їхатися й почати нарешті жити разом, тим більше що його син якраз привів в їхню квартиру наречену. Наліпила я вареників з капустою і картоплею кілька днів тому, голубців улюблених для Колі наготувала. У сусідки купила домашню сметану. Стала чекати Миколу з роботи, це мав бути перший наш вечір саме спільного життя. Прийшов навіть без квітів. Ну та нічого, вік у нас вже – не до романтики. Сіли їсти, відкрили ігристого. Уплітає мій милий за обидві щоки. А потім і каже: – Добре, Оленко. Прийду до тебе жити. Але з однією умовою. Буде у нас «роздільний бюджет». Я даю тобі грошей за продукти та світло. Думаю, 1000 гривень вистачить з надлишком. Решту залишаю собі

У мене свій будинок, діти вже дорослі і мають свої родини. Тому ми з