Я виховувала сина чоловіка з трьох років. Миколка поступово почав називати мене мамою. Моє серце так раділо. Своїх дітей я мати не могла, тому рахувала це, як подарунок долі. Але тепер, коли мого Андрія не стало, і я живу в його квартирі, Микола хоче зробити так, щоб я опинилася на вулиці. Я всю душу в нього вклала. За що все це мені на старість літ? Важка в мене життєва стежинка, але я сама у всьому винна. Тому, краще вчіться на моїх помилках
Ех, поділюся я з вами своєю долею. Вчіться краще на моїх помилках! Замолоду багато набила я того, про що зараз…