Ми сіли до столу, та Олена все робила поспіхом. Ми би ще не проти і посидіти, а сестра вже нам каву принесла. Аж тут дзвінок у двері, обличчя Олени змінилося, вона почала гукати Камілку, щоб та зустрічала гостей. Сестра зі столу все позбирала і миттю з чоловіком почали наставляти на стіл все нове. А це і салатики і канапки з червоної риби, тарілку з сирами. Мені так ніяково було перед моїми, що я не знала куди мені подітись. Адже нам так стіл не накривали
Як то іноді буває в нашому житті, рідна людина, а відношення, наче до чужої... Змалечку в мене з сестрою завжди…