Зі свого боку я не тримала на Оксану зла за те, що вона мене забула і вирішила перша зателефонувати. З перших слів було зрозуміло, що розмова в нас не та, що була раніше. Я розказала, як ми справляємось з Даринкою, так назвали ми нашу донечку, які в неї успіхи, на що почула: “І тут тобі везе! Ну за що не візьмешся, всюди “зелене світло”. І чоловік на руках носить, і дитина радує”
Заздрість руйнує все навколо нас, вона закриває нам очі на красу цього світу. Ми з подругою товаришуємо ще зі школи.…