Останнім часом дочка сильно причепилась до мене, чому це я досі татові пам’ятника не поставила. Я вже втомилась їй пояснювати, що я ледь виживаю за свою маленьку пенсію. Бувають дні, що мені хочеться чогось солоденького, а я собі шкодую, адже думаю, як би мені на місяць на хліб вистарчило. А пам’ятники то зараз така дорожнеча, мені ані за десять років не наскладати. Та Наталка стверджує, щоб я не прибіднялась, а зав’язала трохи пасок на талії і віддала батькові належне
Моя дочка зовсім мене не чує, весь час вимагає в мене те, чого я не в змозі виконати. З чоловіком…