Історія сталася з моєю найкращою подругою Андріаною. Ми познайомилися з нею ще в дитячому будинку, коли нам було по вісім років.
Я своїх батьків не пам’ятаю зовсім, а Андріана розповідала, що її забрали з сім’ї, бо батьки випивали.
Ми випустилися з дитячого будинку, але зв’язок один з одним не втратили, навпаки, разом пішли вчитися в юридичний технікум. Андріана здобувала освіту адвоката, а я фахівця зі страхування.
Коли Андріані виповнилося 24 роки, вона запросила мене на день народження. Та відкривши двері, я побачила Андріану в стані далеко не святковому. Батьки Андріани, вирішили, що якщо вони виховували дочку до восьмирічного віку, гідні, отримати винагороду у вигляді їх довічного утримання. Одним словом, в свій День народження, Андріана отримала повістку до суду.
Судові тяжби затягнулися на декілька місяців, це пов’язано було з тим, що батьки моєї подруги кожен раз після відмови суду задовольнити їх вимоги подавали апеляцію, і все починалося спочатку.
Єдине чого вони не врахували – освіту Андріанки. Навіть після того, як їх дочка вийшла з дитячого будинку, ніхто її життям з родичів не цікавився.
Андріана, зібравши всю волю в кулак, змогла в ході останнього засідання розповісти про своє життя з батьками і причини, через які вона опинилась в дитячому будинку. Справу вона виграла, але для батьків, вона так і залишилася невдячною донькою, яка чомусь вже не сприймає їх як батьків.
Через місяць після суду на Андріану напали, коли вона вночі поверталася додому з роботи. Чоловік лише сказав, що вона отримала за свої борги. Поки Андріана була в лікарні, їй почали дзвонити з погрозами з різних телефонних номерів. Суть кожного дзвінка полягала в тому, що раз вона не захотіла утримувати батьків, то зобов’язана віддати їм квартиру.
Андріана написала заяву в поліцію, але це не дало ніякого результату, тому що сімкарти, з яких дзвонили, зареєстровані не були. А батьки і всі її родичі стверджували, що вони законослухняні громадяни – отримали відмову в суді і більше нічого не вимагають, тільки ось з донькою хочуть спілкуватися, що прям сил немає.
Ситуація ця тривала до сих пір, поки в житті Андріани не з’явилося молода людина, яка працювала слідчим, познайомилися вони в той момент, як Андріана подавала заяву про скоєне.
Сашко, дав дівчині слово, що розбереться з усіма проблемами і не підвів. Не знаю, як це працює, але є у поліції певна категорія людей – донощики, здається. Ось один з таких і сказав, що на Андріану знову хочуть тиснути. Сашку було відомо точний час і місце, куди заздалегідь були спрямовані відповідні люди.
Чоловіка, що здійснював це затримали, і він швидко здав родичів Андріани, а заодно і всіх, хто до цього причетний. Після суду в життя дівчини більше ніхто не втручався.
Ось такі бувають батьки…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kobietazrozumie
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
