Андрій привів в мій дім дівчину при надії, а сам чкурнув на роботу у Львівську область. Вони з Уляною навіть не розписані. Я ж нічого їм не нав’язую, оскільки син в мене – єдина дитина. Ми на Закарпатті займаємось “зеленим туризмом”. Чоловік багато років на заробітках в Угорщині. “Витівка” Андрія обходиться мені дуже “дорого”, зараз поясню чому
Мій син привів свою дівчину до мого дому, а сам поїхав до Львова працювати. Приїжджає додому раз на два тижні, а то й місяць. Але хіба це нормально?
Ми живемо на Закарпатті, неподалік Угорської границі. Мій чоловік весь час за кордоном, але ми звикли до такого життя. То я до нього їжджу провідую, то він на свята приїжджає. Я працюю, маю свою точку на базарі, і окрім цього займаюсь “зеленим туризмом”. Приймаю туристів, які відвідують наш райський куточок.
У мене ще, дякувати Богу, жива мама, і вона сильно допомагає мені на кухні, коли заїжджають туристи.
Андрій до 24 лютого 2023 року також їздив працювати в Угорщину. Але вийшло так, що в час вторгнення він був дома, і виїхати більше не зміг.
Спершу крутився по різних підробітках поблизу дому, і влітку привіз мені невістку з “пузом”. Уляна була на другому місяці. Я не сильно зраділа, але що поробиш. Син в нас з чоловіком один, тому змирилися з таким рішенням.
З весіллям молодята вирішили почекати до Перемоги. Я не проти, оскільки сама розумію, що не на часі, хоча, з іншого боку, могли б принаймні розписатися тихенько. Але це їх справи, я нічого їм не нав’язую.
І все б нічого, та Андрій восени вирішив поїхати на роботу, він будівельник, у Львівську область. Це далеченько від нас, сильно не наїздишся. Але там йому запропонували хороші гроші, то ж він сильно в нас не відпрошувався.
Ми ж стали в нашому двоповерховому будинку жити в трьох, і приймати час від часу туристів. Правда, відразу ж наголошу, що Уляна не сильно рвалася нам з мамою допомагати з приготуванням їжі та прибиранням після “гостей”. Але вона носить під серцем мого онука, тому я на це закриваю очі.
Я терпіла Уляну місяць, другий, третій, і це ви знаєте, мені не дуже подобається. Мало того, що не допомагає, так ще й невдячно відноситься до мене і моєї мами. Може грубим словечком кинути, якщо щось не по її.
Нещодавно Андрій приїхав на два тижні додому. Я стала йому говорити, що це не нормально, що його немає, а я повинна доглядати його вже дорослу дівчину. У неї є свої батьки, але чогось до мами Уляна не спішить.
Я розумію, що їй “на днях” спливає час. І з одного боку я рада, що стану бабусею, але з іншого – це велике навантаження на мене і на мою мама. Я ж переконана, що Уляна сама не впорається з немовлятком.
Я просто не розумію, що робити в такій ситуації.
Ми бачилися зі сватами на Різдво. В них окрім нашої невістки є ще четверо молодших дітей, і вони не спішать забирати дочку до себе. Я їх розумію, але мені то що з цього – не легше, так точно.
Андрій приїжджає все рідше і рідше, каже, що йому не вигідно туди-сюди мотатися. Він вважає, що якщо пересилає гроші, то мені нема чого бурчати. Але мені ці гроші і не потрібні, тільки нехай забирає Уляну і живе собі з нею на стороні і робить що завгодно.
Днями, Андрій мені пообіцяв, що щось придумає. Ну а мені доводиться лише чекати.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua