fbpx
життєві історії
Андрій стояв навпроти, і не знав, як ще має вмовити мене на пропозицію жити разом. Ми зустрічаємось вже рік. Він гарно за мною доглядає. Та жити разом до шлюбу не входило в мої плани. – Як ти собі це уявляєш: я перу, прибираю, готую їсти, чекаю тебе після роботи, а ти в свою чергу жодної відповідальності за мене не несеш? Я знаю багато пар, які з цього починали, і до сьогодні живуть у “вільних стосунках”

Андрій стояв навпроти, і не знав, як ще має вмовити мене на пропозицію жити разом. Ми зустрічаємось вже рік. Він гарно за мною доглядає. Та жити разом до шлюбу не входило в мої плани. – Як ти собі це уявляєш: я перу, прибираю, готую їсти, чекаю тебе після роботи, а ти в свою чергу жодної відповідальності за мене не несеш? Я знаю багато пар, які з цього починали, і до сьогодні живуть у “вільних стосунках”.

Кілька днів тому я вирішила відмовити коханій людині у спільному проживанні. Хотіла це зробити якомога ввічливіше, хоча всередині мене вирувала буря. Емоції були на межі. Тільки в них не було сенсу – я не збиралася сперечатися з Андрієм.

Андрій дуже гарним способом намагався доглядати за мною протягом всього року. Іноді в нього проскакували думки щодо намірів щодо мене – сім’я та дітлахи. Такі були його цілі.

Як грім серед ясного неба прозвучала його пропозиція: “Перш ніж думати про весілля, краще спочатку пожити разом, притертися, дізнатися один одного ближче.”

Зрозуміло, що не можна називати це прямим підштовхуванням до спільного життя, тільки я чітко розуміла, що якщо зараз не висловлю чітко свою позицію з цього приводу, то Андрій звикнеться з моєю поступливістю і надалі гнутиме свою лінію. І цілком імовірно, що пропозицію руки та серця він мені ніколи й не зробить.

Тому я повідомляла Андрію, що категорично проти такого життя до шлюбу. Утворилася пауза на кілька хвилин.

– Чесно кажучи, я не зовсім це мав на увазі, – спробував виправдатися Андрій.

– Послухай, хіба можна починати будівництво будинку з даху, а не з фундаменту? Це не правильно! Я не можу приходити додому до хлопця, прати йому, прибирати за ним, готувати для нього — він же не несе за мене жодної відповідальності. Лише після того, як ти визначишся все це стане можливим.

– Але я відразу прийняв рішення – я готовий взяти на себе за тебе відповідальність, орендувати житло, забезпечуватиму тебе всім необхідним і ти навіть можеш не працювати — сидіти вдома і вести побут.

– Тоді нема про що і розмовляти. Навіщо ці ганебні пропозиції? Якщо все те саме, ті ж функції.

– Я тебе почув.

Якщо чесно, то я боялася своїх слів та його реакції. Адже Андрій міг повести себе різко. Але після розмови я переконалася, що він чоловік чесний. Адже він навіть не намагався мені нав’язати свою думку. Просто вирішив подумати і ухвалити зважене рішення.

Я відчула легкість і впевненість. І почала вірити Андрію ще більше.

Після цього виникли деякі супутні моменти. Що мені більше подобається: золото чи срібло? Який у мене розміри пальчика? Яким я бачу своє весілля?

Адже це вже зовсім інша розмова. Ось до чого призводить тверда відмова у спільному житті! Не треба боятися наполягати на своєму –  якщо в людини тверді наміри та чисті, то вона ухвалить правильне рішення. А негідник відсіється відразу.

Погоджуєтесь зі мною?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!