Андрій того дня зателефонував досить пізно. Я злякалася, подумала, щось з батьками. – Приїжджай, є розмова. – Ми з чоловіком одразу сіли в автівку і примчали. – Мамі треба пройти обстеження. Гроші будемо ділити навпіл. І взагалі, всі витрати ділимо на нас двох. Чого я повинен один витрачатися. Вони такі твої батьки, як і мої. – Це було так огидно чути. У мене двоє дітей, іпотека. Ми ледь кінці зводимо. А Андрій один, без сім’ї і нащадків.
– Брат мені сказав, що у нього своє життя і свої проблеми, а всі витрати на батьків треба ділити навпіл. Хіба може так сказати рідна людина? Є у нього совість? Він же в нашій квартирі майже два роки прожив, – нервує Люся.
Батькам вже було під 70, вони давно пенсіонери. Люсі 36 років, а її брат Андрій на чотири роки старший. Кожен з них має свою частку в батьківській квартирі.
– У Андрія була своя сім’я, він одружився відразу після університету. Довго він з дружиною не прожив – через кілька років вони розлучилися. Дітей не було, тому він зі спокійною душею повернувся жити до батьків, – розповідає жінка.
Люся вийшла заміж десять років тому, привела на світ двох діточок. Вони з чоловіком оформили іпотеку, щоб не сидіти у мами з татом не шиї. З грошима у сім’ї все було стабільно, поки батьки не занедужали. А потім ще з водопроводом проблеми почалися – капітальний ремонт треба оплачувати. У мами почались проблеми з очима, а всі ці обстеження дуже дорогі.
– У Андрія дуже хороша зарплата. Він може сам собі квартиру купити, але вважає, що це зайве. Він жадібний дуже, племінникам просто так навіть цукерку не купить. На дні народження з порожніми руками приходить, вдає, що забув про свято. Дружини у нього так і немає, живе одним днем, – скаржиться Люся.
Андрій хоч і живе з батьками, але готує він собі окремо, продукти купує тільки для себе, комуналку теж платить не всю. Ділить суму на три ріні частини.
– Автівку недавно купив, але возить на дачу і в поліклініку батьків тільки мій чоловік. А коли зайшла розмова за мамині обстеження на очі, в квартирі “гриміла буря”. Я попросила, щоб він сплатив візит матері до лікаря, тому що у мене не було можливості. Діти в перший клас збиралися, іпотека не погашена, а у нього ресурсів достатньо. Андрій відповів, що може позичити мені. Мовляв, половину я оплачую, половину – він. Батьки загальні – витрати теж спільні.
– Я вважаю, що я все зробив правильно. Чому мені має бути соромно або незручно? Тому що дітей у мене немає і в борги я не вліз? Іпотека і діти – твої проблеми. На батьків, будь добра, треба скидатися навпіл, – прокоментував ситуацію брат Люсі.
Люсі довелося погодитися з умовами брата. Правда, мамі вона нічого не говорила, щоб не засмучувати жінку похилого віку. Чоловік Люсю підтримав, впораються – все віддадуть нахабному братику.
Як ви думаєте, чи по чесному вчинив Андрій?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
