fbpx

Андрійко народився в повній і заможній родині, він був довгоочікуваним сином, тому всі, кому не лінь, його балували. Але попри все хлопчик ріс добрим і чуйним. Коли Андрію виповнилося 10 років, його батьки раптово пішли з життя, у хлопчика залишилася тільки бабуся, яка все своє життя жила для себе. Вона забрала онука до себе, але через кілька тижнів вона відмовилася від Андрія

Андрійко народився в повній і заможній родині, він був довгоочікуваним сином, тому всі, кому не лінь, його балували. Але попри все хлопчик ріс добрим і чуйним.

Андрійко з п’ятирічного віку любив розбиратися в машинах, він майже ні коли не йшов з гаража, де стояли три сімейні машини. Андрій спочатку уважно дивився що робить водій, а той в свою чергу розповідав хлопчикові, як називаються деталі, показував, як вони виглядають, а хлопчик уважно дивився і слухав.

У вісім років Андрій вже дуже добре знався на автомобілях, один раз вони з татом заїхали в автосервіс, тато в машинах зовсім ні чого не розумів, тому робочі, оцінивши клас автомобіля, зрозуміли, що клієнта можна легко обдурити, і почали говорити, про якісь неіснуючі деталі,  але тут Андрійко вліз в розмову, робочі зрозуміли, що з таким хлопчиком вони не зможуть взяти і зайвої копійки з його батька.

Коли Андрію виповнилося 10 років, його батьки раптово пішли з життя, у хлопчика залишилася тільки бабуся, яка все своє життя жила для себе. Вона забрала онука до себе, але через кілька тижнів вона відмовилася від Андрія, тому що за ним потрібно дивитися, годувати, робити уроки, а вона не готова.

Андрій опинився в дитячому будинку, але скоро до нього приїхав водій батьків, він привіз хлопчикові смачні гостинці, подарунки, вони поспілкувалися, водій Богдан приїжджав до Андрійка щодня.

Так тривало майже півроку, в останній раз Богдан приїхав і поїхав разом з Андрієм, він не зміг залишити хлопчика самого в дитбудинку, адже він його знав від народження. Богдану дуже подобався тямущий хлопчик, який стільки часу проводив з ним в гаражі.

Андрій був дуже вдячний Богдану, він щодня говорив йому слова подяки за те, що той не кинув його в дитячому будинку. Богдан по секрету розповів, що і сам з дитячого будинку, тому він розуміє, як там важко.

Андрій ріс, пішов вчитися в інститут, Богдан не взяв з родини ні копійки, а сам утримував хлопчика. тож ботьківських збережень Андрію мало вистачити і на навчання, і на життя.

Бабуся Андрія, коли дізналася, що хлопчика усиновив водій, пішла по судах, бо він хоче забрати її гроші, які вона успішно витрачала з сейфа. Але всі суди Катерина Павлівна програла, адже вона сама відмовилася від онука і не бажала його виховувати. Бабуся з’явилася, коли Андрію виповнилося 18 років, що б онук забезпечив її грошима, але Андрій просто мовчки закрив двері перед нею. Ще пів року вона приходила, а потім кудись зникла.

Зараз Андрію 32 роки, він успішний бізнесмен, у нього свій автосервіс, рік тому Андрій одружився і у нього народилася двійня, хлопчики.

За щасливим збігом обставин у Богдана теж народився малюк, з різницею в кілька днів з Андрієвими синочками.

Андрій не забуває Богдана, кожні вихідні він приїжджає до нього з сім’єю, вони стали хорошими друзями і різниця у віці в 20 років їм зовсім не заважає! Дружитимуть між собою, скоріше за все, і їхні дітки.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page