Андріяна дівчина “при грошах”. Після відходу матері та бабусі, їй у спадок дісталася хороша квартира, і не тільки. Тато також старався надолужити втрачене (батьки розлучилися), він обдаровував вже дорослу дочку подарунками. Заміж Андріяна вийшла за простого хлопця. Одного дня двері їх домівки відкрилися – прийшов колишній однокласник з дівчиною, а разом з ними і нещастя.
***
Андріяна дівчина забезпечена. Після втрати мами і бабусі, їй у спадок дісталася квартира в хорошому районі і кімната в центрі міста. У квартирі Андріяна жила, а кімнату здавала в оренду. Після повторного одруження, тато відкуповувався за свою фізичну відсутність в її житті дорогими подарунками і щомісячною фінансовою допомогою.
Декілька разів на тиждень вечорами, вона викладала французьку мову в школі іноземних мов. В цілому, своїм життям Андріяна була задоволена, вона ні від кого не залежала, а грошей і вільного часу було достатньо. Але, сім’я, з боку її батька вважала, що Андріяна в свої двадцять п’ять років веде занадто вільний спосіб життя. Ні до чого не прагнути, на роботі майже не з’являється. До життя занадто легко ставиться, постійно зі своїми подружками, про створення сім’ї і не думає.
Коли її молодий чоловік запропонував жити разом, Андріяна погодилася. Любомир, за характером спокійний і домашній, “біленьку” не вживає, не палить. За фахом він програміст, працював дистанційно з дому, дохід у нього був не великий, але Андріяну це не бентежило. Андріяні з Любомиром було комфортно, вони один одного не напрягали.
Андріяна керувати автомобілем не любила, тому вечорами Любчик відвозив і забирав її з роботи, на машині подарованій батьком. І, відносини з батьком у Андріяни стали краще. Любчик, теж прекрасно себе почував, він жив окремо від батьків. Ніхто його не “штовхав” з приводу роботи. Разом з Любомиром вони прожили близько трьох років.
Якось до неї в гості зайшов її колишній однокласник Роман зі своєю дівчиною Софією. Роман познайомився зі своєю дівчиною, коли їздив у село до бабусі. І, з часом він вирішив перевезти її до себе жити в місто. Софії відразу сподобалося міське життя, але жив Роман на околиці міста в маленькій однокімнатній. Тому простора квартира Андріяни, з хорошим ремонтом і не далеко від центру, їй відразу сподобалася.
Гості засиділися допізна, і Андріяна попросила Любомира гостей відвезти до будинку. Через пару днів Софія зателефонувала і попросила, щоб Любомир допоміг їй з комп’ютером. Пізніше, їй треба було забрати з поїзда посилку від батьків. Ще через пару тижнів, Софія прийшла вся в сльозах, вони посварилися з Андрієм, а йти їй було більше нікуди. Так вона прожила у них тиждень, поки Андріяна намагалася помирити її з Андрієм.
Після того Софія поїхала, у Любомира захворіла мама і щоранку він їхав до батьків, повертався тільки ближче до вечора. За словами Любомира мамі його ставало все гірше, і він почав у неї брати гроші на дорогі ліки. З батьками Любомира, Андріяна майже не спілкувалася, тому її навіть тішило, що Любомир не кличе її допомагати йому зі своєю мамою.
Коли Любомира не було вдома, на порозі з’явилася Софія. У вічко Андріяна побачила, що дівчина дуже схвильована, а в руках у неї валізa. Вона вирішила, що дівчина знову посварилася з Андрієм. І, спокійно відкрила їй двері. Софія з порога заявила, що вони з Любомиром люблять один одного, а з Андріяною Любчик через жалість. І, попросила Андріяну по хорошому зібрати свої речі і залишити квартиру, щоб не заважати чужому щастю.
Відійшовши від здивування, Андріяна, пішовши в спальню, дістала валізи і почала збирати речі, в той час як Софія її квапила, тому, що хотіла ще встигнути приготувати сюрприз коханому. Сюрприз вийшов чудовий, на порозі квартири Любчика чекали його речі і радісна новина, що він стане батьком. І, Софію чекав сюрприз, що і квартира і машина належить Андріяні.
Довелося Софії разом з Любомиром, покинути квартиру Андріяни і оселитися в передмісті у його батьків, вже з упакованими речами. Любомира влаштовує його життя з батьками, тарілку супу мама завжди подасть, дах над головою завжди є. Тому він як не працював, так і не працює. Зате Софію відправили працювати, адже вона в цій квартирі по суті ніхто. Йти їй нікуди, а додому соромно повертатися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
