У моєї подруги син – чудовий хлопець, Сергій. Навчався добре, закінчив ВНЗ, пішов працювати, було важко. Тепер багатий, власник бізнесу, будинок за містом, квартира в центрі – говорю ж – диво, а не хлопець.
Але, як завжди є АЛЕ. Одружився він з Анькою. Моторошна дівчина, з неблагополучної сім’ї, зла, заздрісна дівчина. Це не слова свекрухи, яка віддала єдиного сина в чіпкі лапи, це науковий факт.
Насамперед хитра дівчина позбулася всіх друзів чоловіка. «Навіщо вони тут потрібні, тільки пити приїжджають, тягнуть із тебе гроші та час, у грошах купаються – толку від них нуль – їздять на тобі.»
Потім послідовно позбулася родичів. Сім’я у Сергія велика та дружна – загальні застілля, привітання зі святами, часті дзвінки-перезвони – гарна сім’я, міцненька така.
Анька спершу очі закочувала на кожен дзвінок від родичів, важливі справи вигадувала, коли їх у гості запрошували та відмовлялася коли до них хтось має приїхати.
Загалом, незабаром тільки мама почала приїжджати зрідка, бо з онукою дуже хотіла спілкуватися. І за сином, звичайно, сумувала.
Анька щоразу дорікала, говорячи мамі чоловіка, що «ми так дитину не виховуємо, я вам уже п’ятсот разів про це говорила, але ви напевно не зрозуміли» «подарунки свої не возіть дешеві, ми тільки дорогі купуємо, а ви навезете – подіти нікуди». Син поруч стояв і кивав, мовляв, мам, ну, їй Богу.
Вчора зустрічаємося я, вона та ще одна знайома. Подруга плаче, смс показує. Там Анька їй пише, не соромлячись у висловлюваннях, що вони з Сергієм вирішили, що їй краще більше до них не приїжджати.
Вона плаче, каже Сергій дзвонив, каже: «Мам, ну ти Аню дратуєш, вона після того як ти приїжджаєш, потім три дні прийти до себе не може.»
Але не суть. Ми сидимо з нею охкаєм, бідний Сергій, та як так, та ось же не пощастило.
І тут наша знайома каже: А вона тут до чого? Ти такого сина виховала! Ой, ну ми почали говорити її, що вона нічого не розуміє, він-то що може зробити, якщо вона така, він заради сім’ї, заради миру у всьому світі.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
