fbpx

Анна Іванівна поїхала на тиждень до своєї куми в Одесу. Ми з чоловіком трохи розслабилися, і навіть влаштували романтичний вечір. Але тиждень минув дуже швидко. Приїхала свекруха, а з нею і нові витрати. Її кума, тітка Ліда, сказала, що з такими телефонами вже ніхто не ходить і завела її в магазин, де та оформила покупку в кредит. Обрала свекруха не найдешевший варіант, але це б нічого, якби кредит оплачувала вона. Він же ляже на наші з чоловіком плечі. – Ліда сказала, раз діти в твоїй квартирі живуть, то нехай хоч так тобі допомагають, – сказала свекруха

– Я собі в кредит взяла смартфон. Гляньте, тут і пам’яті багато, мені спеціалісти все пояснили, а Ліда дома навчила ним користуватися. Тепер в мене і вайбер і фейсбук буде під рукою, сказала свекруха, і тим часом світилася від щастя.

– Ліда сказала, що про мене діти геть не дбають, ось і порадила самій про себе подбати, бо з такими “кнопковими” телефонами вже ніхто не користується, лише я.

Але це тільки на словах свекруха сама про себе подбала, а насправді цей кредит ми маємо виплачувати, бо її пенсії і на аптеку не хватає.

Ми живемо разом зі свекрухою. В Анни Іванівна простора трикімнатна квартира, ось вона нею нас і зачепила.

– Чого будете орендарю платити, як є де жити.

Свекруха жила одна, тому ми й не думали довго, бо характер в неї доволі хороший.

Анна Іванівна завжди нам казала, що цих нових смартфонів не хоче, бо в неї вже голова не до нього.

Ми ж сильно не наполягали, бо двоє з чоловіком працюємо на державних роботах, а зарплати такі, що не сильно розженешся.

Ми собі ті телефони вже купляємо, коли “припече”. Зазвичай ми старі віддаємо в магазин і вони відмінусовують від нових певну суму.

Тому як таких старих смартфонів в нас дома немає.

Ми хотіли купити свекрусі на ювілей новий гаджет, але вона руками і ногами відмахувалася.

А недавно Анна Іванівна поїхала на тиждень до своєї куми в Одесу.

Ми з чоловіком трохи розслабилися, і навіть влаштували романтичний вечір. Але тиждень минув дуже швидко. Приїхала свекруха, а з нею і нові витрати.

Її кума, тітка Ліда, сказала, що з такими телефонами вже ніхто не ходить і завела її в магазин, де та оформила покупку в кредит.

Обрала свекруха не найдешевший варіант, але це б нічого, якби кредит оплачувала вона. Він же ляже на наші з чоловіком плечі.

– Ліда сказала, раз діти в твоїй квартирі живуть, то нехай хоч так тобі допомагають, – сказала свекруха.

Ось тепер я почуваюсь як п’яте колесо в тій квартирі. Ніби й сама запросила, але тепер плати…

Мені обідно, бо сама з телефоном ходжу, який соромно людям показувати, зате свекруха його з рук не випускає.

Як нам бути? Невже така поведінка Анни Іванівни нормальна? І чи повинні ми платити цей кредит?

Автор – Карамелька

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page