fbpx

Анна працювала в Італії, але я серцем відчувала, щось недобре, і врешті-решт вона мені у всьому зізналася. Я щоб її втішити запросила в свій будинок, який ми з чоловіком побудували. Я ж надіялась, що Анна проживе місяць, ну другий, і з’їде. Та недавно сталася неприємна ситуація. Я повернулася з роботи на обідню перерву і “застукала” сестру зі своїм чоловіком

Анна працювала в Італії, але я серцем відчувала, щось недобре, і врешті-решт вона мені у всьому зізналася. Я щоб її втішити запросила в свій будинок, який ми з чоловіком побудували. Я ж надіялась, що Анна проживе місяць, ну другий, і з’їде. Та недавно сталася неприємна ситуація. Я повернулася з роботи на обідню перерву і “застукала” сестру зі своїм чоловіком

У нас із сестрою Анною дві абсолютно різні особистості. Анна – дика, нестримна богема, я – осіла, практична і до порядку. Я, мабуть, тому й бухгалтер, а Анна вже багато чого перепробувала в житті. Коли їй було погано, я запропонувала їй “прихисток” у нашому домі. Вона відплатила мені, звабивши мого чоловіка.

Мене звати Катя, мені 37 роки, я заміжня вже більше десяти років. З чоловіком побудували великий будинок. Виховуємо двох дітей, хлопчика та дівчинку.

Анна на рік молодша за мене. Ми були дуже близькі, хоч ми й різні, я з дитинства була доброю, слухняною, не злилася, але Анна давала “прочуханки” батькам за нас обох.

Коли щось траплялося вдома, наша родина знала, що це вона. Я багато разів брала на себе провину, але ніхто мені не вірив. Батьки навіть віддали мене до школи через рік, щоб ми обоє пішли одночасно. Їм потрібен був хтось, хто б наглядав за нею, щоб вона не брехала про школу вдома.

У школі вчителі їй багато чого прощали, тому що я була типовим ботаном, і моя сестра як би на моїй хвилі, я їй дуже допомагала у навчанні. Правда, діти до неї дуже тягнулися, і тому я також завжди мала багато друзів.

Анна мала художні нахили, вона гарно малювала, вона любила фотографувати, тому батьки віддали її вчитися на фотографа, а я поступила в медичний коледж на медсестру.

На той час у кожного з нас було своє коло знайомих. Після закінчення я стала працювати в одній лікарні, де і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Згодом я переїхала до нього, спочатку ми жили з його батьками, а потім побудували будинок, як я вже написала вище.

Анна ж вибрала інший шлях після навчання. Її подруга запросила до себе на роботу в Італію. Та довго не думаючи, поїхала. Та вона познайомилася з якимось “багачем”, але довго їх зв’язок не протривав. Згодом вона зустріла на чужині рідну людину – Івана, який приїхав туди ще раніше з України.

По телефону вона говорила, що все в неї добре. Батьки їй вірили, а я ні. Надто добре я її знала.

Згодом вона мені сказала, що і з Іваном вони розлучилися. Робота була вся для неї заважка, тому вона подумує про те, щоб повернутися в Україну, і шукати щастя тут.

Я повідомила їй, що мої двері завжди відкриті для неї, і якщо вона хоче повернутися і почати все спочатку, вона може розраховувати на мою допомогу. Я їй, власне, запропонувала, поки вона не знайде щось своє і поки не стане на ноги в Україні, вона трохи поживе у нас. Чоловік був не проти, і Анна врешті погодилася на мою пропозицію.

Вона повернулася пів року тому і з того часу живе з нами. Я точно не очікувала, що це буде так довго. Я думала, що вона пробуде у нас місяць, максимум два. Не те, щоб вона нас “об’їдала”, у неї є якісь замовлення по фото, тому вона трохи заробляє, часто купує, вона точно не живе за наш рахунок. Але їй все одно не хочеться виїжджати та шукати власний дім. Батьки вже навіть запропонували їй переїхати до них, але сестра відмовилася.

Але найстрашніше те, що за моєю спиною сестра і чоловік почали крутити шури-мури. Я знаю, але вони не знають, що я знаю.

Я випадково прийшла додому вдень і застукала їх разом, тільки з будинку я відразу ж вискочила, щоб вони не помітили. Я не з тих, хто влаштовує сцени, я не хочу втрачати свого чоловіка. Я боюся, як він поведеться, якщо я приставлю йому розкажу, що все знаю.

Я готова його пробачити, але Анна має піти з нашого дому.

Минуло кілька днів, а я все ще спостерігаю за ними, вони обидвоє поводяться цілком нормально, я не помічаю жодних ознак того, що я дізналася.

Я кажу собі, що, можливо, це була випадковість, але водночас я боюся знати правду. Я не переживу, якщо чоловік мене покине.

Я не знаю, що робити, як зробити так, щоб Анна пішла від нас, щоб ми могли далі жити своїм мирним життям і виховували наших діточок.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page