Анна Степанівна прийшла на роботу в піднесеному настрої, її невістка по секрету сказала, що чекаю третю дитину, і вже знає, що буде хлопчик. «Нарешті — після двох дівчат, хлопчик!», раділа молода жінка, заражаючи настроєм свекруху.
Анна Степанівна любила невістку. Гарна господиня, розумна дружина, чудова мати. Старшим дівчатам було вже 10 і 7 років, і ось радість — нарешті хлопчик у сім’ї буде.
— Привіт, Ганнусю, мені поговорити з тобою сьогодні треба, — до столу підійшла колега.
— Ну, ходімо поговоримо, заразом новину розповім, — Ганна посміхнулася і підморгнула.
— Ходімо, ходімо. Я тобі теж новину розповісти хочу. Щоправда, боюсь, вона тебе не порадує.
Ірина Петрівна зітхнула, і пішла у бік невеликої їдальні для персоналу.
Ганна Степанівна подумала, що новина пов’язана з роботою: «Премію піди зажив начальник!», — подумала вона роздратовано. Ірина Петрівна була головним бухгалтером, і такі речі дізнавалася першою, поділяючись із подругою інформацією.
Сівши за далекий столик, Іра довго мовчала, дивлячись у вікно.
— Ой, мамо, прямо й не знаю, як сказати тобі. Соромно так, — жінка махнула рукою.
— Та не томи ти, що лякаєш. Говори, що трапилося! — Ганна Степанівна не на жарт стривожилась.
— А й справді, чого вже тут робити. Син твій із моєю молодшою, Мар’янкою, зустрічаються.
— Що робить? — Ганна Степанівна не повірила своїм вухам.
— Вчора сама застукала, мало обох не прибила.
— Як же так, — Ганна зовсім загубилася, — Невістка наша третю дитину чекає, онук нарешті буде. У них що все серйозно?
— Каже, що так. Що любить його з 4 класу школи, і що він готовий із сім’ї піти заради неї. А твій на мене гаркнув, щоб не лізла в чужі стосунки і своїми займалася. Загалом, ось така історія. Але, я тобі що сказати хочу – мені такий зять не потрібний.
У мене вже старша заміжня розведина — усі вільні гроші на двох дітей йдуть. І зрозуміло, що їм треба допомагати, але… Коротше — щось робити треба. У вас там уже третя дитина на підході, та й твою невістку знаю, що як доньку любиш, і дружина вона — дай Бог кожному.
— Я поговорю з ним. Але ж ти знаєш який він упертий. Батьку скажу — може надумати дурня. Мені твоя Мар’янка подобається, і в іншій ситуації порада та любов, але тут же сім’я, на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
Жінки ще поговорили, нарікали на нерозумних мужиків та дурних баб, і розійшлися по робочих місцях.
Увечері Ганна попросила сина заїхати. Він з порога сказав, що знає, про що мати говорити зібралася, і не збирається її слухати. Має своє життя — йому 35 років, і вистачить його повчати. Сам розбереться. Дружину без грошей та даху над головою не залишить, а що син народиться — ну, так він і зачекає до цього моменту, а там і розлучення.
Ганна Степанівна нічого і сказати не встигла, як син розвернувся, грюкнув дверима. Мар’янка слухати нікого не збиралася теж, вірила йому та готувалася до весілля. На “майже колишню дружину”, їй було байдуже, і на її дітей теж.
«Мені своє життя збудувати полювання з добрим чоловіком. Користувалася дай і іншим. — казала Мар’яна.
До народження онука залишалося ще майже 6 місяців, за цей час треба було терміново щось вигадати. Ірина Петрівна та Ганна Степанівна годинами думали, як обдурити дітей, усіх слова натрапляючи на глуху стіну.
Виручив випадок. До них на завод прийшов новий програміст. Молодий, розумний, цікавий хлопець. Ірині Петрівні він дуже сподобався. І пошушукавшись із подругою Ганнушкою, Іра вирішила спробувати хитрий хід конем.
Наближалося 8 березня. Зазвичай свята влаштовували великі на роботі: урочиста частина, куди приходили всі родичі працівників, потім бенкет. Завод був не бідний — міг собі дозволити. Так сталося і цього разу. Були і конкурси, і концерт силами співробітників – цікаво та весело. Ірина Петрівна привела і Мар’янку свою, та й познайомила як би ненароком з новим програмістом.
Все вдалося якнайкраще. Мар’яні, як і будь-якій жінці, хотілося і походів у театр, і кіно, ресторан, і прогулянок вечорами у парку. Хоч собі й не зізнавалася, але чекати на одруженого коханця, проводити свята однієї, знаючи, що він не зможе вирватися з родини, ховатися від усіх — вона втомилася.
А тут молодий і вродливий, а головне вільний чоловік, якому вона сподобалася, присвячував їй увесь свій час.
Ганна Степанівна швидко помітила зміни у житті сина. Спочатку ходив роздратований, міг кудись зірватися посеред дня. А потім раптом заспокоївся. Згадувати коханку Ганна Степанівна не хотіла більше та й дізналася незабаром, що Мар’янку співробітник їх заміж кличе.
Хоча зустрічаються лише місяців п’ять. А Ірина Петрівна зізналася, шо Мар’янка чекає дитинку від свого програміста, от і поспішають із весіллям.
Жінки видихнули і нарешті у їхньому житті настала тиша та гладь.
Невістка народила сина, син так зрадів. Дочка Ірини Петрівни, теж синочка принесла в подарунок чоловікові.
А син через півроку після народження дитини своєї, сказав Ганні Степанівні, що дурень був. І якби свою дружину покинув свою, то ніколи б собі потім не пробачив.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
