Я дівчина, як люблять в нас казати, “з причепом”. Тому вже кілька років мені доводиться приховувати від хлопця свою дитину.
Свою Софійку я народила в 25 років. Завагітніла випадково, тому батько дитини випарувався відразу ж, як тільки дізнався про мій стан. Я і сама не хотіла цієї дитини, але батьки наполягли. Сказали, що, якщо щось з нею зроблю, то потім все життя буду про це шкодувати. Але, якщо чесно, зараз я шкодую лише про те, що дозволила їй з’явитись на світ.
Моїй доньці вже п’ять років. За цей час у мене було кілька недовгих романів і кілька досить тривалих. Але жоден чоловік не знав про те, що у мене є дитина. Я свідомо не розповідаю про Софійку після однієї історії
Через кілька місяців після народження моєї Софійки, я познайомилася з чудовим, як мені здавалося, хлопцем. Він був на два роки молодший за мене, але мене анітрохи це не бентежило. Тоді мені здавалося, що я вперше закохалася по-справжньому.
Ми зустрічалися вже пів року, і я вирішила розповісти йому про свою доньку. Антон завжди з ніжністю говорив про дітей. Ми навіть обговорювали скільки в нас їх буде і як назвемо, тому я очікувала побачити позитивну реакцію з його боку, але вийшло все не так.
– Ти весь цей час водила мене за хвіст! Чому не розказала одразу ж всю правду? Ти просто обманула мене. Якби ж я знав, то не витрачав би на тебе час, бо жінка з причепом не входить в мої плани. Я з хорошої сім’ї, і мама ніколи б не дозволила мені зробити таку дурницю.
Від почутого я мало не знепритомніла. А де ж ділася любов, почуття? Хіба можна за одну хвилину взяти і розлюбити?
З тих пір, якщо у мене зав’язується роман, про свою дитину я не розповідаю. Іноді залишаю її у бабусі з дідусем, іноді у сестри. Вони раді поняньчитися з нею, а я можу тим часом спробувати побудувати своє особисте життя.
Все йшло добре, і ніхто із залицяльників про мою брехню не знав.
Але зараз я в розпачі. З Микитою я зустрічаюсь більше року. Він ніжний, добрий, розумний, і, здається, вже готовий зробити мені пропозицію руки й серця. В нас і справді все дуже серйозно. Він їздить на роботу в Польщу, і недавно запропонував мені поїхати разом з ним. Там у нього є житло, правда поки орендоване, але нічого, я готова також працювати, тільки щоб ми були разом. Я дуже хочу бути щасливою. Але не знаю що робити з Софійкою.
В мене вже були думки попросити батьків, щоб вона залишалася з ними. Вони ще в мене досить молоді, і непогано справляються з її вихованням. Тим більше сестра моя живе не далеко він них, і в любий час може прийти на допомогу, якщо що.
Я в роздумах. Допоможіть мені. Як правильно вчинити в даній ситуації? Як не як, але я також хоту бути щасливою та коханою. Але і дочку жаль…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
